|
Вертѣлися тутъ великаны,
Русалки, вѣдьмы, упыри,
Арапы чорны и поганы,
Зъ рогами мовъ були тури;
Верблюды зъ страшными горбами,
И гадъ изъ острыми жалами
Шипѣли, корчились, повзли
Огненныя зъ крылами зміи
Съ пивъ-локтя, бѣгали кощіи,
На курячихъ ногахъ козлы.
Ненаськи же були: Горгоны,
Кентаври, Грифы, Бріярей,
Химеры, Карлы, Гарпагоны
И жовтыхъ Бугскихъ тьма ужей;
Еней хотѣвъ тутъ показатись,
Що будто винъ не зна боятись,
Трощить було задумавъ чудъ; —
Но за руки іого схопила
Сивилла и отговорила,
Що бъ не заходивъ дурно въ трудъ.
|
