Сторінка:Енеїда. 1808.pdf/145

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
130


Тамъ придзигліованки журились,
Що нѣкому вже пидморгнуть,
За ними бильшъ не волочились,
И смѣтьемъ ихъ засыпанъ путь;
Тутъ бильше щобъ не ворожили,
Людей бы добрыхъ не дурили. —
Якижъ дѣвокъ охочи бить,
Зубами зъ серця скреготали,
Що наймички ихъ не вважали,
И не хотѣли имъ годить.

***

Еней узрѣвъ свою Дидону
Осмалену, мовъ головня,
Якъ разъ по нашему закону
Предъ нею шапочку изнявъ;
„Здорова будь, де ты взялася,
„И ты сердечна приплелася
„Изъ Карпагена ажъ сюда;
„Якого бѣса ты спеклася,
„Хиба на свѣтѣ нажилася,
„Чортъ мавъ тобѣ тогди стыда.