Сторінка:Енеїда. 1808.pdf/154

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
139


Великее було роздолье
Тому, хто праведно живе,
Такъ якъ великее незгодье
Тому, хто грѣшну жизнь веде;
Хто мавъ къ чому яку охоту,
Все даромъ бравъ, не тративъ поту,
Тутъ чистый бувъ розгардіяшь; —
Лежи, спи, грай да веселися,
Мовчи, кричи, танцюй, крутися, —
Рубайсь, такъ и дадуть палашъ.

***

Ни чванились, ни величались,
Ни хто не знавъ тутъ мудровать,
Крый боже! щобъ хоть заикались
Братъ зъ брата въ чѣмъ покепковать;
Ни сердились и не гнѣвились,
Ни лаялися и не бились,
А всѣ жили шутъ якъ браты;
Тутъ всякій властно женихався,
Ревнивыхъ ябедъ не боявся,
Не мали ни якой бѣды