Сторінка:Енеїда. 1808.pdf/25

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
6


Прокляты вѣтры роздулися,
А море зъ лиха ажъ реве;
Слизми Троянци облилися,
Енея за живитъ бере.
Всѣ човныки ихъ розчухрало;
Багацько війска тутъ пропало;
Козацьки головы легли.
Еней крычить: „Що я Нептуну
„Пивкопы грошей въ руку суну,
„Колибъ щобъ фили полегли.

***

Нептунъ же давній бувъ драпика,
Почувъ Енеевъ голосокъ;
Рощухавши іого що клика,
Пивкопы для іого кусокъ.
И митью осѣдлавши рака,
Схвативсь на іого, якъ бурлака,
И вырнувъ зъ моря, якъ карась.
Загомонѣвъ на вѣтривъ гризно:
„Чого вы дуете такъ ризно?
„До моря, знаете, вамъ зась!