„Згадай, якій пришовъ до мене,
„Що ни сорочки не було;
„И постоливъ чортъ мавъ у тебе,
„Въ кишенѣжъ пусто, ажъ гуло;
„Незнавъ ты, що такее гроши,
„Матня подралась и колоши,
„Рубецъ бувъ на рубцѣ въ штанахъ,
„И все порвалось и побилось,
„Ажѣ тѣло скризь дирки свѣтилось,
„Свитина вся була въ латкахъ.
„Чи яжъ тебе не годовала?
„Хиба ты трясци захотѣвъ?
„Десь вража сила пидсмѣяла,
„Щобъ хирный тутъ ты не сидѣвъ.
Дидона гирько заридала,
Изъ серця ажъ волосья рвала,
И закраснѣлася мовъ ракъ.
Запѣнилась, посатанѣла,
Ниначе дурману изъѣла,
Залаяла Енея такъ:
|