Сталінграді; на еміґрації проф. УВУ і Богословської Академії УАПЦ в Мюнхені, з 1950 її ректор; д. чл. НТШ. Автор повісти з сіль. життя «До ґрунту» (1912) та багатьох пед. праць. Важливіші: «Заг. методи навчання», «Основні лінії в розвитку сов. педагогіки й школи», «Виховання волі й характеру», «Виховний ідеал».
Ващенко Костян-
тин, сучасний інж.-
металюрr, наук. співр. Ін-ту Чорної ме-
талюрrії АН УРСР, праці перев, з ділян-
ки витоплення чавуну.
Ващенко-Захарченко Людмила (* 1879),
уроджена Афеньєва, педагог, гром, діяч-
ка на Поділлі, зокрема працювала в до-
шкільному вихованні й орг-ції поза-
шкільної освіти. Мала приватну гімназію
в Барі.
Ващенко-Захарченко Михайло (1825—
1912), математик, з 1867 проф. Київ.
Ун-ту, автор
Кн. «Риманнова теория
функций составного переменного» (1866),
однієї із перших праць у цій галузі на
Україні, «Истории математики» (1883)
й ін.
Вашинський Віктор (1885—1938), лікар,
гром. і політ. діяч на Вінничині; в'язень
больш, тюрем, помер на засланні.
Введенка (IV—17), с. м. т. Чугуївського
р-ну Харківської обл.
Введення в храм Пресв. Богородиці,
свято (4, 12 н. ст. — 21. 11 ст. ст.), в нар.
календарному циклі замикає осінній се-
зон і починае зимовий; пов'язане з во-
рожінням і забезпечними заходами, які
мають силу на новий рік (див. ЕУІ,
стор. 229).
Вгіддя, — розподіл землі на Україні
за вгіддями (культурами) вислiдом
довговікового заорювання степів і одно-
часного збезліснення. В кін. 18 в., перед
розорюванням півд. степової України,
рілля займала на укр. землях (в межах
сучасної УССР) дещо понад 309/о усієї
площі, вигони, пасовища й сіножаті —
понад 40°/о, ліс — бл. 20°/. Стан у 1890 р.
і сучасний для УССР і всіх укр. етногр.
земель такий (у % приблизно):
в межах
УССР УССР Укр. етногр.
1890 р. . 1950 р. . землі 1950 р.
Рілля
і садиби 60 68
66
Сіножаті
й пасовища 18 13
15
ліси
15
12
12
Інші
7
7
7
Разом
100 100
100
Вейге
Сучасне використання землі на Укра-
iнi eв дозрілому стані, себто розорюван-
ня степів і збезліснення досягли вже
своїх меж. Докладніше див. ЕУ І, стор.
1054—55 і гасла: Piлля, Сікожаті, Пасо-
вища, Ліс, Невжитки.
Вдовиченко Максим (* 1876), поет (дру-
кувався в «лнВ») і перекладач із творів
Міцкевіча, Пушкіна, Конопніцької та ін.;
зб. поезій «На хвилях смутку» (1911).
Вебер (Weber) Фрідріх Хрістіян, cre-
цiяльний висланик Брунсвік-Ганнове-
ру до Росії, де перебував 1714—20; подо-
рожував також по Україні; залишив
спогади („Das veraenderte Russland“) із цін-
ними інформаціями про укр. відносини
після Мазепи.
Ведель Артем (1767—1806), духовний
композитор. Освіту здобув у Київ. Ака-
демії, музику студіював у Д. Сарті. Ке-
рував церк. хорами в Києві, Харкові та
ін, Покинув Москву, куди був посланий
диригувати капелею всупереч його волі,
і став послушником Києво-Печерської
Лаври, де далі працював над компози-
цією; згодом мандрував по Лівобережжі.
Засуджений як небезпечний для уряду,
помер в ув'язненні. Твори збереглися в
Київ. Академії; найвидатніші — 10 кон-
цертів на 4 голоси, 2 — на два хори
і тріо.
Ведмідь бурий (Ursus arctos L.), хижак
до 2 м довж., 1 м висоти; тепер дуже
рідкий в лісах Полісся, Карпат (зокрема
Горгани, Чорногора й Мармаросько-
Буковинська Верховина) і Кавказу; ра-
ніше далеко більше поширений.
Ведміцький Олександер * 1894), поет,
критик і фейлетоніст (псевд. Метеорний),
родом з Полтавщини; чл. спілки «Плуг»;
нариси «в ореолі» (1924), збірки поезій
«Шумить тополя» (1927), «Покоси» (1929);
автор статтей про укр. сов, літературу
(м. ін. огляд «Літ, фронт 1919—31», «Літ.
Архів» 1931). Після заслання в 1930-их рр.
доля невідома.
Вежі, за княжих часів будувалися з
важких дерев'яних балок, стояли трохи
перед лінією валів, що уможливлювало
фланговий обстріл наступаючого ворога;
у літописі згадується про В. Володими-
ра в. під 1097 р. з другої пол. 13 в. (за
королювання Данила) збереглися біла-
венська (знищена німцями під час остан-
ньої війни) й столпенська кам'яні В.
б. Холму (див. ЕУ І, мал. 528, 529) та одна
в Кам'янці Лит. — кількаповерхові, з вік-
нами й стрільницями; подібні до них
були В, в Бересті Лит. 1 в Чарторийську;
В. відігравали важливу ролю в оборон-
ній системі городищ, а згодом замків.
Вейге (Weihe) (18 в.), швед. офіцер,
учасник полтавської битви, описував не
лише военні події, а й геогр., побутові,
госп. особливості України тощо.
€
219
