Сталіне — 8, Краснодар — 6, Львів — 6, Симферопіль — 5 (докладніше — див. карту).
Початок авіобудівництва припадає на 1928-30 pp., коли виникли авіозаводи в Києві й Харкові, але без масової продукції; по війні продукція авіозаводів зросла; крім того, збудовано авіозавод у Запоріжжі.
Готування кадрів літунів цивільної А. (що їх вважають за резерви для військ. А.) спершу провадилося системою орг-ції ТСО — Авіяхем; в 30-их pp. для готування літунів і сер. техн. працівників та інженерів створена була мережа авіяційних технікумів, Київ. Ін-т Цивільної Повітряної Фльоти й Харківський Авіяційний Ін-т. Підготову літунських кадрів та авіоконструкторів провадить нині «спортова» мережа гуртків, курсів та шкіл т. зв. Всесоюзного Добровільного Т-ва Сприяння Авіяції (ДОСАВ), маючи на меті гол. чином військ. цілі.
Спортова А. за межами України. У ЗДА, в Дітройті в 30-их pp. виникла думка будувати укр. літаки; ОДВУ у Клівленді придбав літак «Націоналіст», який у 1936 облітав територію ЗДА з пропаґандивною метою (провадив також стрибки з легкоспадом). 1938 р. в Канаді у м. Ошаві МУН (Молоді Укр. Націоналісти) заклали літунську школу, яку закінчило бл. 100 чл.; з поч. війни вони пішли в канад. й англ. літунство.
Г. Колодій
Авереску (Averescu) Олександер (1859 — 1938), рум. ген. і держ. діяч; 1918, 1920-21 і 1926-27 — прем’єр-міністер; домігся визнання рум. анексії Басарабії з боку Англії, Франції та Італії.
Аверин Всеволод (1889 — 1946), маляр і графік в УССР; ілюстрував наук. вид., дитячі книги; автолітографії «Палац піонерів у Харкові», «Кінний двір», «Мати» й ін.
Авраменко Василь (* 1895), мистець нар. танцю; народився в Стеблеві на Київщині; кол. актор театру М. Садовського, активний учасник визвольних змагань. На еміґрації в Европі організував танцювальні групи; в ЗДА (з 1929 р.) заснував школу нар. танків у Нью-Йорку та численні гуртки танку в ЗДА й Канаді, видав підручник «Укр. нац. танці, музика і стрій» (1946), мав багато виступів із укр. танцювальною групою на великих сценах: спільно з хором Кошиця у Вашінґтоні, Нью-Йорку і Чікаґо 1932 p., на Світовій Виставці в Чікаґо 1933 p., укр. танцювальний ансамбль (бл. 300 осіб) в Метрополітен Опера Гавс у Нью-Йорку 1934 р. та ін. В 1936-37 заснував кіностудію звукових фільмів: «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Маруся» — з хором Кошиця. У 1951-52 мав артистичне турне по Бразілії, Арґентіні й Канаді; тепер веде школу нар. танців у Нью-Йорку (див. ЕУ I, стор. 885).
Авратинський, тростянецький сотник, 1651 боронив з полк. Данилом Нечаєм Красне на Брацлавщині, загинув у поль. полоні.
Авратинські узгір’я (Авратинська височина), назва сх. частини вододілу між лівобічними притоками Дністра (Збручем, Горинню, Ушицею) і притоками Прип’яті; назва А. у. запроваджена рос. географами в 1 пол. 19 в. і згодом поширена картографом А. Тілло на Волинську і сх. частину Подільської височини; нині назви А. у. не вживається.
Австралія (Commonwealth of Australia), брітанський доміньйон, федерація з 6 стейтів; охоплює суходіл Австралію та о. Тасманію; 7 704 000 км² і 8 989 000 меш. (1954), у тому ч. бл. 20 000 українців. До 1948 в А. жили нечисленні укр. переселенці, укр. життя не було організоване; становище змінилося відтоді, коли до А. почали прибувати українці з таборів «переміщених осіб» після війни: у 1948 лише з англ. зони Німеччини, а в 1949 — 50 pp. — з усієї Німеччини й Австрії, також у невеликій кількості з Китаю, Манджурії й Кенії (Африка), — спочатку лише мужчини й жінки віком до 45 p., які підписали контракт на 2 р. праці, згодом і діти та старіші чл. родин віком понад 45 р. Після короткочасного перебування в таборах новоприбулі роз’їздилися на призначену їм фіз. працю по А., при чому жінки й діти ще деякий час мешкали в окремих родинних таборах; відбувши контракт, іміґранти дістали право на постійне перебування в А. і вибрали працю за своїм бажанням; вони мають змогу після 5 pp. перебування в А. стати австрал. громадянами. Опікувалися еміґрантами дві урядові установи: іміґраційна і праці (Depart. of Immigration, Employment Office).
Майже 2/3 українців перебувають у великих м. (в А. по великих містах живуть 55% населення), менше в сер. і м-ках, лише малий відсоток — на фармах; приблизно 2/3 всіх укр. еміґрантів походить із Зах. України (перев. з Галичини), 1/3 з Центр. і Сх. Земель; бл. 60% — гр.-кат. віровизнання, 40% — правос. Більшість були на Україні хліборобами, в А. стали перев. пром. робітниками; деякі мають дрібні ремісничі й торг. підприємства, різні фарми й ін.; багато купили будинки; більшість інтеліґенції працює не за фахом. Ядро укр. еміґрації
