Сторінка:Енциклопедія Українознавства, т. 1.djvu/33

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

т-ва; як і в Німеччині, існували лише філії дозволених владою орг-цій: Укр. Нац. Об’єднання (УНО) і Укр. Громади та філії Укр. Установи Довір’я (див. Німеччина). В 1939 — 40 pp. до Відня прибуло деяке ч. укр. втікачів із зайнятих большевиками територій, а також студентів (до Відня, Ґрацу, Інсбруку). Згодом по всій А. розселюють укр. робітників, примусово висланих німцями на працю. В 1944 p., у зв’язку з поразками нім. армії на сх. фронті, А. залила хвиля укр. втікачів: на австр. території перебувало бл. 100 000 українців, з них у Відні — бл. 10 000. Зайнявши Відень і частину А., большевики вивезли українців, які залишилися під їх владою, і укр. колонія у Відні майже перестала існувати. Репатріювалася й частина українців із зайнятих зах. союзниками територій А.; 1946 р. в зах. зонах А. залишалося бл. 30 000 українців.

Нова укр. еміґрація в А., як і Німеччині, була розміщена перев. в таборах ДП під опікою УНРРА, згодом ІРО (див. ЕУ I, стор. 597-99); гол. скупчення українців постали в Зальцбурзі (амер. окупаційна зона), в мм. Інсбрук, Ляндек, Куфштайн у Тіролі, Бреґенц у Форарльберзі (франц. зона), Біллях, Шпітталь. у Карінтії, Юденбурґ у Штірії, Лінц у Тіролі (англ. зона). Гол. осередком укр. життя в А. став Зальцбурґ, де й тепер діє Укр. Центр. Допомогове Об’єднання в А. (УЦДОА), засноване в Інсбруку, представництво ЗУАДК в А., укр. сер. школи тощо; другим осередком був Інсбрук. У 1946 — 49 pp. у таборах жваво розвивалося укр. життя, зокрема шкільництво (З гімназії — у Зальцбурзі, Інсбруці й Ляндеку, Укр. Нар. Ун-т і С.-Г. Школа в Зальцбурзі, Торг. Школа в Інсбруці, бл. 10 нар. шкіл, низка дитячих садків); вид-ва — «Наші Дні» в Зальцбурзі, І. Тиктора в Інсбруці; преса: «Останні Новини» і «Промінь», ж. «Літаври» і «Звено»; якийсь час діяла Театральна Студія Й. Гірняка й О. Добровольської в Ляндеку й театр Г. Совачевої в Зальцбурзі; у високих школах А. (перев. в Інсбруці й Ґраці) було до 500 укр. студентів, (див. ЕУ I, стор. 596-99).

У зв’язку з виїздом до ін. країн Европи, а з 1948 і за океан, ч. українців в А. зменшилося (бл, 12 000 — 1948 p., 4 000 — 1950); в А. тепер бл. 3 000 українців, перев. непрацездатних (інваліди, хворі, діти), які мешкають у погано обладнаних бараках; з них бл. 10% — інтеліґенти, ін. — робітники, що лише іноді мають працю. Матеріяльне становище укр. залишенців в А. важке: ледве 10% з них включені в австр. госп-во, держ. допомога для непрацюючих мінімальна. Небагато молодих людей працюють у селян в різних місцях А. 3 000 укр. залишенців розміщені в А. майже рівномірно в 3 зах. зонах. Центром укр. життя і далі є м. Зальцбурґ — осідок УЦДОА, Крайової Квартири УСХС і ЗУАДК. Українці скупчені тепер в Інсбруці, Куфштайні (табір), в малому таборі б. Лієнцу (Сх. Тіроль), в м. Бреґенц із табором Форкльостер, в Ґраці, в таборах Трофаях, С-т Мартін б. Вілляху, в Шпиталі над Дравою, в Кляґенфурті; в таборах Астен, Веґшайд, Вельс і Лінц (Гор. А.). Рел. потреби залишенців (бл. 60% гр.-кат. віровизнання, бл. 40% — правос.) обслуговують 5 укр. гр.-кат. свящ. на чолі з Ген. Вікарієм о. М. Горникевичем, що підлягає Апостольському Делеґатові кард. Т. Інніцерові, і 1 правос. Адміністратор УАПЦ о. В. Вишиваний. Із гром. орг-цій, крім названих вище, провадять працю Союз Українок (Зальцбурґ і 2 відділи), орг-ції молоді Пласт і СУМ, Союз Українців Воєнних Інвалідів в А. (з 1946 р.) і Союз Укр. Ветеранів.

Р. М.

Австро-Угорщина (А.-У. монархія), з 1868 р. назва для кол. Австр. цісарства. А.-У. складалася з таких частин: 1. королівств і країн, репрезентованих у Держ. Раді (в тому ч. Королівство Галичина і Князівство Буковина) — 300 000 км², 28 570 000 меш. (у 1910, в тому ч. 3 700 000 українців і 400 000 латинників); 2. Угорського Королівства — 324 900 км² і 20 890 000 меш. (у тому ч. 470 000 українців); 3. Боснії і Герцеґовіни — 51 200 км² і 1 930 000 меш. Разом А.-У. займала 676 100 км² і налічувала 51 390 000 меш., у тому ч. 4 180 000 українців і понад 400 000 латинників та пословачених українців.

Автокефальність церковна, див. Українська Автокефальна Православна Церква.

Автомобільна промисловість, див. Автотракторна промисловість

Автомобільний спорт, відносно слабо розвинений на Україні, бо, при великому автопаркові країни, лише невеликий відсоток авт є в приватному посіданні. Головна організація А. с. — добровільне спорт. т-во «Автомотор». 1938 в Києві відбулися всесоюзні мотозмагання. 1939 вперше введено клясифікацію мотоспортсменів; тоді ж почалося й культивування фігурної їзди, мотоігор (мотом’яч тощо) і акробатики на мотоциклах. 1939 на укр. респ. автомотозмаганнях брали участь жінки (Надія Скобель встановила рекорд СССР на 5 км з ходу: 2:40,2 — 117,359 км на год.). На той час один із найбільших на Україні харківський автоклюб мав 883 чл. Після війни, у зв’язку з піднесенням автомобільної промисловости в УССР, А. с. набуває можливостей більшого розвитку.

Е. Ж.

Автономія, право встановлювати для себе закони чи правила. Повну А. мають незалежні держави, які встановлюють