Головатий
Гола Пристань (VII — 13), с. м. т. і пристань над р. Конка (віднога Дніпра), 20 км від її впадіння до Дніпрового лиману: р. ц. Херсонської обл.; механічні й суднобудівельні майстерні, харчова пром-сть, грязьолікувальний курорт Гопрі.
Голандський Павло (1868 — 1939), архітект. 1898 — 1919 в Києві, де проектував школи, вілли та ін. гром, і житлові будівлі; з 1919 у Криму, кустос мист. відділу Таврійського Музею в Симферополі; провадив археологічні розкопи в Бахчесараї, Карасубазарі та ін.
Голейко Лонгин (* 1904), гром. діяч, адвокат; під час Другої світової війни представник УЦК на Холмщину й Підляшшя, тепер у Канаді.
Голейко Михайло, архітект. другої пол. 19 в., побудував у Галичині багато сільських мурованих церков у псевдовізант. стилі.
Голендри (IV — 9), с. на півн.-сх. Поділлі, Калинівського р-ну Вінницької обл.; переможний бій 2 коломийської бригади УПА з частинами червоної рос. армії 1919.
Голенковський Варлаам († 1740), намісник Киево-Печерської Лаври, автор книги «Діалогисмъ духовный — си есть двоесловіе» і кн. «Псалтырь съ предисловіемъ» (1715).
Голий Гнат, популярний гайдамацький ватажок у 1730— 40-их рр. на Правобережжі, зокрема в околицях Чорного Лісу (у верхів'ях р. Інгул); нападав на шляхетські маєтки й поль. військ. відділи. Убив Саву Чалого після його переходу на бік шляхти.
Голинська Галина (* 1902), піяніст-акомпаніятор і диригент, концертмайстер Львівського Оперового Театру, диригент хору в Канаді.
Голинський Михайло (* 1895), оперовий співак — героїчний тенор, родом з Галичини, соліст польських оперових театрів (1925 — 26), 1927—30 соліст держ. театрів опери в Києві, Одесі й Харкові; виступав із численними концертами в ряді евр. і амер. міст (4 рази об'їхав усі більші міста Канади і ЗДА). Живе в Канаді.
Голігради, с. Заліщицького р-ну, Тернопільської обл. над дол. Серетом; тут було досліджене крем'яне знаряддя неолітичної доби, кам'яні скринькові гроби енеолітичної доби, пізнє трипільське селище білогрудівського типу, селище ранньої княжої доби на полі «Витошів» (Ю. Полянський 1927, 1929, Я. Пастернак 1931, Т. Сулімірський 1931), а також бронзовий скарб закарп. походження (1200 — 800 до Хр.).
Голіцинська Катерина (* 1881), уроджена Ярмут (псевд. Лоза), дружина Євгена, рев. діячка з Київщини, 1900 — 04 чл. РУП, учений статистик, праці м. ін. про Волинь.
Голіцинський Євген (1878 — 1932), діяч РУП, чл. першого ЦК (з 1902), 1903 — 04 репрезентував закордонний комітет РУП на еміграції; 1915 — 17 зв'язковий між СВУ і Києвом; 1919 посол УНР в Естонії. В 1920-их рр. доц. хемії в Укр. Госп. Академії в Подєбрадах.
Голіян Григорій (* 1897), гал. кооператор і журналіст; з 1948 в Аргентіні, ред. газ. «Укр. слово».
Голіян Роман (* 1899), гал. журналіст, ред. і видавець «Неділі» (Львів) 1927 — 39; політ. статті і закордонні кореспонденції в «Ділі», «Часі», «Неділі», в нім. та болг. пресі; нині у Франції.
Голляндія, див. Нідерлянди.
Голоби (II — 5), с. на Волинському Поліссі, на півд. сх. від м. Ковеля; р. ц. Волинської обл.
Голованівське (V — 11), на сер. Побожжі, р. ц. Кіровоградської обл.
Голованівський Сава (1910), поет і драматург, жид. походження, родом з Єлисаветщини, був чл. ВУСПП; збірки поезій «Кіньми залізними» (1927), «Одверто» (1929), «Перша книга», «Тисяча друзів», поеми «Зустріч Марії», «Василь Найда» та ін., перев. присвячені темам індустріялізації; драми «Смерть леді Грей», «Марія», «Доля поета» (1938 про Шевченка). Поезії воєнної доби — зб. «Пісня про мою Україну» (1942) і «Книга воїнів» (1943) викликали обвинувачення в укр. і жид. «націоналізмі» та «безрідному космополітизмі».
Головатий Антін (1744 — 97), військ. діяч, вихованець Київської Академії, спершу запор. писар, згодом полк. Бузького козацького війська (заснованого 1784 між Богом і Дністром із кол. запорожців); допомогою рос. війську під час рос.-тур. війни 1787 — 91, зокрема захопленням форту Березані, здобув прихильність рос. уряду. Бузьке військо було перейменоване на «Військо вірних чорноморських козаків» під протекторатом кн. Г. Потьомкіна («великого гетьмана»). Після смерти останнього, Г. добився 1792 переведення козаків на Кубань. 1796 — кошовий отаман чорноморського війська. Традиція приписувала
