стро-Угорщини. У важливих карних справах закон вимагав обов’язкової участи адвоката як оборонця обвинуваченого; так само в цивільних справах перед вищими судами і у всіх справах перед найвищим судом; в справах приватно-правних (цивільних) участь адвоката на суді за рос. судовим кодексом не була обов’язкова й залежала від волі сторони. Наявність незалежної А. на Зах. Укр. Землях сприяла формуванню в-кін. 19 і в 20 в. багатьох діячів з-поміж адвокатів, які визначилися в парляментському житті й в орг-ції гром. установ і за австр. і за поль. влади. Рос. адміністрація ставила перепони зростанню впливів А., що завжди була в опозиції до суду: закон 1874 нормував стан «тимчасово» залишених приватних повірених, що не мали проф. орг-ції й лишалися під наглядом судів, де працювали; тоді ж було загальмоване дальше створення рад присяжних повірених, і в частині судових округ адвокати, позбавлені самоуправи, лишалися теж під наглядом округових судів. За «роз’ясненням» рос. Сенату 1881 була визнана за «несумісну» із званням присяжних повірених діяльність членів земських управ і нотаріюсів, — отже адвокатів влада усувала від можливости широкої громадської роботи. Тому на Центр. і Сх. Україні адвокати відіграли далеко меншу гром. і політ. ролю, ніж на Зах. Укр. Землях, за винятком небагатьох, як І. Шраг, сеньйор укр. адвокатів, М. Міхновський, М. Порш, Ф. Матушевський, М. Синицький, А. Яковлів, М. Ткаченко, Войткевич-Павлович та деякі ін. Після больш. окупації А. була спершу скасована, але перехід до непу, з ускладненням госп. життя, примусив сов. владу реставрувати А. 1922 р. як колеґію оборонців при губ. судах із щорічними виборами президії, що здійснювала дисциплінарний нагляд над чл. колеґії. В 1939 р. колеґії оборонців перетворено на колеґії адвокатів. Вони організуються в областях і діють під керівництвом відділу А. Мін-ва Юстиції; мають президії, які обираються загальними зборами.
Завданням сов. А. є юридична консультація, представництво інтересів сторін у цивільних справах і оборона в справах кримінальних. А. в СССР цілком пов’язана з системою сов. юстиції, яка не має незалежного суду, — отже не може бути мови про незалежність А.; це довели нечисленні прилюдні політ. процеси на підсовєтській Україні. В переважній же більшості випадків сов. А. взагалі усунена від розгляду політ. справ, бо судова процедура замінена адміністративними заходами і «вироки» схвалюються урядовцями МҐБ (раніше ҐПУ, НКВД).
А. Яковлів, М. Стахів
Аделяїда (Adelaide), м. в Австралії, столиця стейту Півд. Австралія; 484 000 меш. (1954), в тому ч. бл. 3 000 українців, які живуть перев. на передмістях.
Адельгейм Євген (* 1907), укр. сов. критик і літературознавець; автор численних ст. в ж. «Життя й Революція», «Критика» та ін., кн. «Два драматурги» (1938), передмов до вид. укр. і зах. письм.; гостро критикований в період боротьби проти т. зв. «безрідного космополітизму».
«Адельфотес», граматика грец. мови, видана 1591 у Львові, складена студентами ставропігіяльної школи під керівництвом Арсенія Грека. Скомпільована за граматиками Ласкаріса, почасти Крузія, Кленарда, Мелянхтона, але важлива тим, що дає поруч грецького матеріялу слов’янські паралелі і спричинилася до розвитку граматичної термінології на Україні.
Аджамка (V — 13), с. на півд. сх. Правобережної височини; р. ц. Кіровоградської обл.
Аджигол (IX — 16), гіркосолоне оз. в Криму б. Теодосії, площа — 7 км². Грязь оз. має лікувальне значення і застосовується в санаторіях Теодосії.
Адиґейська Автономна Область, автономна обл. у межах Краснодарського краю, що охоплює частину Кубанського низу на лівім березі pp. Кубані й Лаби і Кавказького передгір’я; 4 400 км², 241000 населення (1939 p.); заселена адиґейцями (1/4), росіянами й українцями.
Адиґейці, або черкеси (себе звуть адиґе), один із мохаммеданських народів Півн.-Зах. Кавказу, бл. 90 000 осіб, мова якого належить до півн.-зах. галузі (абхазо-адиґейської) іберійсько-кавказьких мов; під кін. 18 в. А. заселювали півд. Кубанщину й Чорноморське узбережжя, але під тиском рос. адміністрації та рос. і укр. колонізації багато їх виеміґрувало в Туреччину (перев. 1860 p.); тепер А. розселені в 2 автономних обл.: Адиґейській і Черкеській (див.), утворюють етнограф, о-и на Кубанщині (особливо на півд. від м. Краснодар) і Ставропільщині серед українців та росіян.
Адлер (Х — 20), с. м. т. і чорноморська пристань на кавказькому побережжі, на межах укр. етногр. території; р. ц. Краснодарського краю. Курорт; в околиці садівництво, тютюнництво, плянтації чаю.
