”Азбучна війна“
Кременчуцька, Куп’янська, Лубенська, Ніженська, Ізюмська, Полтавська, Прилуцька, Роменська, Сумська, Харківська; в Степу — Зінов’ївська, Маріюпільська, Мелітопільська, Миколаївська, Одеська, Первомайська, Старобільська, Херсонська і Молдавська АССР; у Дніпровському пром. районі — Дніпропетровська, Запорізька, Криворізька; в Донецькому басейні — Артемівська, Луганська, Сталінська; в той час УССР мала 579 р-нів. Такий самий поділ на округи існував на Півн. Кавказі (до укр. етногр. земель належали повністю округи: Армавірська, Кубанська, Майкопська, Сальська, Ставропільська, Сунженська, Таганрізька, Терська, Чорноморська, частково — Донецька, Донська, Шахтинськодонецька, Адиґейсько-Черкеська А. О., Кабардино-Балкарська А. О.), у Кримській АССР було 10 малих округ; у Білоруській ССР українцями були заселені частини Мозирської і Річицької округ; поділ на округи на Курщині й Вороніжчині почався лише в 1928 р.
В 1931—32 pp. в СССР проведено новий, донині чинний поділ на області, р-ни й сільради. УССР була поділена спершу на 7 областей (Вінницька, Дніпропетровська; Київська, Одеська, Харківська, Донецька й Молдавська АССР) і на 358 р-нів; згодом число областей зросло до 13 в 1938 р. (див. ЕУ I, стор. 26 — карта) і до 16 з 526 р-нами і 59 міськ. р-нами в 1939 p.; воно згодом ще збільшилося в наслідок приєднання Зах. України, при чому від УССР відійшла Молдавська АССР, перетворена 1940 р. на Молдавську ССР. Останні зміни А.-т. п. укр. земель в СССР сталися в 1953 p., коли Ізмаїльська обл. була приєднана до Одеської, створена нова — Черкаська, приєднана до УССР Кримська область, а поза межами. УССР на укр. етногр. пограниччях із Курської й Воронізької обл. виділено нову — Білгородську, з Ростовської — Каменсько-Шахтинську, а на території Білоруської ССР області півд. Білоруси об’єднано в Берестейську й Гомельську області. Таким чином до складу УССР тепер входить 26 областей: Вінницька, Волинська, Ворошиловградська, Дніпропетровська, Дрогобицька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Київська, Кіровоградська, Кримська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Ровенська, Сумська, Сталінська, Станіславська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Чернівецька, Чернігівська, Черкаська, 782 сіль. р-нів і 275 міст (в тому числі 1 респ. підпорядкування і 80 — обласного). Поза межами УССР на укр. етногр. території лежать, частини областей: в Білоруській ССР — Берестейської й Гомельської, в Російській СФСР — Воронізької, Курської, Білгородської. Ростовської, Каменсько-Шахтинської, Грозненської і Краснодарського та Ставропільського країв.
Зах.-укр. землі, що входили між двома світовими війнами до складу Польщі, ділилися на воєводства, повіти і збірні громади (волості); землі, що були під Румунією — на повіти і громади; Закарпаття в кордонах Чехо-Словаччини обіймало т. зв. Підкарпатську Русь і сх. частину Словаччини й ділилося на повіти і громади (докладніше в ЕУ I, стор. 25-28 і карти на стор. 26-27).
В. Кубійович
Адріянова-Перетц Варвара (* 1888), історик давньої укр. і рос. літератури, фолкльору й театру, чл.-кор. АН УРСР та АН СССР; численні праці, зокрема «Евангелие Фомы в старинной украинской литературе», «Житие Алексея человека Божия» (1917), «До історії пародії на Україні в 18 в.» (1924), «Сцена та костюм в укр. театрі 17 — 18 вв.» (1925), «Очерки поэтического стиля древней Руси» (1947) та ін.
Адріятична раса, або ядранська, див. Раси.
Азалія понтійська, див. Бердулян.
Азара (Azara), м. в Арґентіні на р. Уруґвай у провінції Місіонес; бл. 1000 українців.
Азбест, мінерал, магнезіяльний гідросилікат з родини хризотил-серпентинів (H4Mg3Si2O9), вогнетривкий, придатний для будів.-шиферної пром-сти; родовища: Тхач-Бабук, Беден (Лисий), Худес, розташовані в р-ні приток р. Кубані — Великої Лаби, Білої, Худесу; здобування не розвивається в наслідок конкуренції уральського азбесту.
Азбесто-цементна промисловість, на Україні слабо розвинена через брак азбесту (єдине родовище на Кубані б. Лабинської). Азбошиферні зав-и, що виробляють вогнетривкий покрівельний матеріял (етерніт), є в Києві і Краматорському.
«Азбука-границя», назва букваря на Україні в 15 в., де абетка подавалася у формі вірша. Перші літери вірша складали абетку; перед віршем висувалася його перша літера «на границю» (звідси й назва).
«Азбучна війна» (також «азбучна завірюха»), рух гал. українців, викликаний 1859 р. спробою австр. уряду (мін. освіти Л. Тун) ввести під впливом гал. намісника графа А. Ґолуховського латинку для укр. абетки. Проєкт латинки для укр. письма, вироблений Іречком, мав бути затверджений комісією, складеною з визначних укр. діячів, двох нім. урядовців, намісника Ґолуховського й Іречка. Більшість укр. членів комісії висловилася проти латинки (Головацький, Лозинський, Малиновський), й у висліді прийнято зреформований правопис на осно-
31
