3
РІЗДВЯНІ СЬВЯТКИ НА ЧОРНОМОРІЇ
з комишу або з дерева. Старі люди завіряють, що в тїм сїнї не одмінно будуть волосинки, що віщують добро в господарстві[1]. Та воно й не диво, бо нїм становити кутю з узваром, на покутю садовлять хлопця або дївчину і скубуть їх за чуба, „щоб чубаті кури були“.
Увечері, як почне смеркатись, як зійде вечерова звізда, сїдають вечеряти. За першою чаркою згадують родичів, що далеко живуть або перебувають у дорозї або-що: „Згадай ся легенько нашим!“ або „Нехай легенько згадаєть ся нашому Йванові! Де-то Господь приведе йому розговіть ся?“ Кутю з узварем залишають на заїдку. Кутю хто їсть з ситою з меду, хто з сахарем, а хто з узварем[2].
Після вечері виходять на двір і стріляють з рушниць та з револьверів. Одні з старих людей виясняють, що сей стріл є ознакою стрічі сьвятих вечерів, що починають ся з первої кутї і кіньчать ся на Йвана Хрестителя; а иньші — що се є ознакою проганяння кутї.
Малі дїти носять до своїх хрещених батьків та матїрок вечерю: трошки кутї з узварем у мисцї та штук зо три пиріжків. Хрещеники, прийшовши з вечерою, промовляють: „Здрастуйте! Прислав вам батько та мати вечерю!“ — „Спасибі!“ одмавляють тому хрещеникови. Він „бє чолом“ батькови чи матері (се-б-то, підійшовши до них, цїлує їм руку), а вони частують його горілкою, вином або вареною, дають йому гостинцїв чи скільки там гроший; потім заберуть з миски вечерю, а натомість кладуть туди свою узварю та кутї. Тодї вже хрещеник іде до дому. Деякі батьки відсилають вечерю і „матусьцї“ (попадї), а вона віддячує кожному з дїтей, „семигривенним“ (20 копійками)[3].
Під Різдво лягають спати ранїш, щоб бабам був час гаразд випочити, бо завтра їм треба буде завчасу упоратись коло печи, щоб встигти до церкви. Як хто так варить всї страви і пече птицю з вечера, а ранком тільки розогріває все.
- ↑ По иньших місцевостях України кажуть, що повинна бути волосинка на пасцї, як виймуть її з печи: тодї якої масти буде волосинка, такої масти і скотину води.
- ↑ Взагалї-ж узвар є звичайними і розповсюдженими ласощами по всїй Українї, і не тільки на Багату і на Голодну кутю, але і при кожнім надзвичайнім разї, наприклад, на хрестинах, на похоронах то-що, навіть і в скоромні днї. На хрестинах узвар має особливу назву: опеньки, якими шанує гостей пупорізна баба, садовлячи їх у рай, се-б то, на покутю.
- ↑ З ч. 1-го „Кубанск. Областн. Вѣдом“, за 1895 р. знати, що один урядник з станицї Нижнє-баканської залїзницею („чавункою“, або „машиною“) виряжав своїх дїтей: хлопцїв 14, 12 і 10, а також дївчину 8 годїв „з паляницею“ навіть до баби в станицю Верхнебаканську.
