Сторінка:Етнографічний збірник Т.2.pdf/127

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

(він завсігда́ ходи́в з ним), то ка́мінь прити́сне бурдю́г, а вода́ й пото́чиць ця відті́ль. Так і зроби́ли, як він каза́в, позарива́ли ті бурдюги́. Коли-це́ ни де взяла́сь свиня́, і повирива́ла ті бурдюги́ з зимлі́. Магоме́т розсе́рдив ся, що ни прийшло́сь йому́ чу́да показа́ть, упійма́в ту свиню́ за хвіст, і поча́в крути́ть її коло па́льця та прика́зувать: „Будь же ти про́клята, бі́сова твари́на!“ „А Сус ка́же: Ні, ниха́й бу́де про́кляте ті́льки те мі́сто, за яке́ ти диржи́ш свиню́!“ Ти́м-то у свині́ завсігда́ закру́чиний хвіст.

(Катеринодар 4. II. 96. Записано мною від О. Ю. Півня).

4а. Православний сьвященик і мулла.

Я чув сю ка́зку тро́хи прості́ше. Ви знає́те полко́вника М. О. Попова́? Так се він мені́ оповіда́в. Ходи́ли ра́зом правосла́вний сьвяще́ник і туре́цький му́лла. Спе́ка була́ страше́нна, і їм ду́же захоті́лось пи́ти. Як сьвяще́ник був чолові́ком сьвяти́м, то вда́рив па́лицею об ка́мінь, і з йо́го поточи́лась вода́. Напили́сь вони́. Тоді му́лла вели́ть свої́м зарі́зати кі́лька там биків, ши́є з бича́чих шкур бурдю́г, налива́є в йо́го води́ і зако́пує у по́лі. На дру́гий день пої́хали сьвяще́ник з му́ллою на́-поле. І му́лла почина́є плу́тати по́-полю, щоб потра́пити на те мі́сце, де був зари́тий бурдю́г, са́ме в спе́ку. Коли туди́, аж його́ сви́ні розри́ли і зроби́ли собі́ барлі́г. Усі́-ж сви́ні порозбіга́лись, а-одну́ му́лла ухопи́в за ні́жку, одки́нув ії́ на́-бік і промо́вив: „Будь же ти про́клята!“ Так Ту́рки не додиви́ли ся, за яку́ са́ме ні́жку він ухопи́в свиню́. Як би зна́ли, то вони́-б сю ні́жку одрі́зали і одки́нули, а оста́нню свиню́ ї́ли-б, а то не зна́ють.

(Катеринодар. Р. 1896, лютого 15. Подав бувший учитель, лїнейний козак Петро Якович Нїкітин з станицї Григориполїської Лабинського оддїлу).

5. Два брати: Каїн і Авиль.

Жили́ собі коли́сь два брати́: Ка́їн і Авиль. Привезли́ вони́ раз сі́на із сте́пу та й скида́ють на стіг. Ви́йшов до їх сьліпи́й ба́тько с ха́ти та й пита́є: „Чи ви ски́дали сі́но на стіг?“ — „Ски́дали, ка́же Ка́їн (хоті́в, бач, ба́тька обмани́ть). — А моло́дший син Авиль ка́же: „Нї, та́ту, ще ни ски́дали. Тоді́ Ада́м і ка́же Ка́їнові: „Шо́-ж ти мене обма́нюїш та ще сьліпо́го? Бу́дь же ти про́клятий!“ Каїн тоді розсе́рдив ся на Авиля і настроми́в його́ на ви́ла. Поба́чив це Бог, розгні́вав ся на Ка́їна, і посила́ а́нгила. „Постанови́ ти їх на ви́дному мі́сьті, щоб усі́