Сторінка:Етнографічний збірник Т.2.pdf/148

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

27

ЧОРНОМОРСЬКІ НАРОДНІ КАЗКИ Й АНЕКДОТИ


уста́в у шість часо́в утра́, закуси́в га́рно, напи́в ся, і звилі́в ку́чирю запрягти́ каля́ску. І сі́ли с ба́ринею в двох і пої́хали до мирово́го. Приїзжа́ють туди́ в дев('ять) часі́в ут(ра́), а мужи́к уже́ був там. Ухо́дять у ка́мору. Мирови́й суддя́ уже́ сиди́ть за столо́м, а мужи́к стої́ть посеред ка́мори, і роска́зує, як соба́ка порва́в свиню́. Ба́рин і ба́риня ухо́дять і стаю́ть: ба́рин став по пра́ву сто́рону мужика́, а бариня по лі́ву ст(орону). Мирови́й су́деть (!), по́тім чита́ реше́ніє: „Ба́рин до́лжин уплати́ть мужико́ві за свиню́ два́дцять руб.“ Ба́рин ту́т-же вийма́ гро́ші і дає́ мужико́ві. Пото́м і пита́: „Ну, скажи́, пожа́луста, як він її́ порва́в?“ Мужи́к і ка́же: „Та як же порва́в!? Моя́ свиня́ ішла́ не дале́ко от ва́шого соба́ки“. Потім зи́рк у сто́рону та й ка́же: „О-та́к як раз, як оце ва́ша ба́риня — свиня, а ви — собака́, і ваш соба́ка ки́нув ся, і порва́в її́. Ба́рин із стида́ виска́кує із ка́мори, а ба́риня за ним, і сіда́ють на коля́ску і в'і(ж)жа́ють поскорі́й. А мужи́к ски́нув ша́пку, і подя́кував мирово́му судьї́, і вихо́дить іс ка́мори і іде́ свої́м путе́м до-до́му. І коне́ць.

(Ст. Шкуринська. 9. III. 94. Записав Хв. Гр. Півень).


30. І як ті пани плюють.

Прийшо́в пья́ний коза́к до-до́му, сів на ла́ві против двире́й та й кричи́ть: „Жі́нко! Стара́!“ — „Чого́?“ пита́є жі́нка. — „Одчини́ две́рі!“ — „На що?“ — „Та отчини́, сте́рво, две́рі!“ Жі́нка одчини́ла, сама́ ста́ла коло двире́й, та й ди́вить ця, що бу́де да́лі. — „Тьфу!!“ плю́нув коза́к з нату́гою, а сли́ня й пови́сла на бороді́. — „Тю, дурни́й!“ розсе́рдилась жі́нка: „Скази́в ся чи-що на ста́рість літ? От ді́ти поприхо́дять, смія́ти муть ця, що ба́тько здурі́в!“ — „Мовчи́, стара́! Що ти тя́миш? Це я по-па́нському“. — „До́бре по-па́нському, гидки́й! Глянь: усю́ бо́роду заплюва́в!“ — „Нивже́? Оце́, бода́й чорти́ його́ ба́тька! І як ті пани́ плюю́ть, що аж за две́рі?“

(Катеринодар. 1895. Записав О. Ю. Півень).


31. Слїпець Обертас за жінкою багато де-чого взяв.

Зійшли́сь два сліпці́ та й бала́кають: „Здоро́в брат!“ — „Здоро́в!“ — Чи ожини́в ся там Обирта́с?" — „А як же!“ — „Чи він же що й путне́ньке забра́в?“ — „Ні, нічо́го: товсте́нька, кругле́нька; тілько на одну́ но́гу тро́хи наляга́, а друго́ї во́всі нима́“. — „Дарма́. А чи йому́-ж таки що-не́будь і подарува́ли?“ — „А як-жи! Подарува́ли бага́то де́чого! За́раз дали́ таку́ па́лицю, що як уда́риш одну́ соба́ку, так на два-