Сторінка:Етнографічний збірник Т.2.pdf/155

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

що з’їсти. На сам кінець каже кривому вовкови[1]) з’їсти чоловіка, що оддалеки підслухував. З ляку чоловік вилїз на дуба. Дванадцять вовків, з прозьби кривого, ставши один на одного, силкують ся досягти до чоловіка. „Спіднїй, саме кривий, як укля́кне із ніг, а ті всї і политїли з його на землю“, і розїйшли ся. Словом сказавши, тут повторяєть ся всїм відомий мотив про шевця (або кравця) і бідного вовка. Після того кривий вовк із’їв призначеного йому чоловіка на луках, де він ночував, чумакуючи з своїми селянами. „Зна́чить, яка йому смерть була назначина, такою і вмер“.

Одміни сього мотиву наведені у П. С. Єфименка, в його статї: „О Ярилѣ, языческомъ божествѣ русскихъ славянъ“, в „Зап. Императ. Русск. Геогр. Общ., по отдѣлен. этнограф., I, 91 — 94.


До N 12.

Юрий, як „вовчий Бог“, є розповсюдженим руським мотивом. У слоб. Борисівцї Валуйськ. пов. день св. Юрия, 23 квітня, зветь ся „вовчий празник“. Я маю лєґенди про Юрия такого змісту.

1. У „звощика“, котрий одбив у вовка вівцю, конї пристали. Св. Юрий погрожає віддати коний сього „звощика“ своїм двом „білим соба́чкам“ (вовкам), але по прозьбі милує. (Сл. Борисівка).

Порівн. Чуб. I, 171 — 172, Ефим. l. c. 91 — 96.

2. За те, що „охотник охотив ся“ по празниках, коли ще люди не виходили з церкви, св. Юрий хотів зацькувати вовками охотникового собаку. Собака убив сїрого вовка, а з білим довго „вожжав ся“, не змігши нїчого подїяти. Юрий спинив їх, заборонивши ходити по вовків по празниках, а сам „хто-зна-де дїв ся“. . (Слоб. Борисівка Вал. пов.). 3. За бідним чоловіком по дорозї слїдкував вовк, і тільки тодї трохи спиняв ся, коли чув на хуторі гавканне одної собаки. Сю собаку, „худу та пагану“, той чоловік вишукав на попілницї, признавши її з гавкання, купив у господаря і почав з нею ходити на вовків. Раз він стріває св. Юрия з дванадцятю вовками. Юрий спускає по-єдинцю всїх своїх вовків бити ся з собакою, а той усїх вовків давить. Юрий дарує мисливцеви усїх подавлених вовків, і закидає: „Як я вовків пустю у ватагу, то вони возьмуть по одній (вівцї), а не беруть усїх“, а „ти ни знаєш чести: травиш одного і скільки натра́пиць ця“. (1893. Слоб. Россош Острогожського повіту. Подав сел. Пантел. Якович Череватенко, років 19).

Про св. Юрия вельми докладні відомости дають ще: 1) Кирпичниковъ, Св. Георгій и Егорій Храбрый, Журн. Минист. Нар. Просв.

  1. Кривий вовк (або вовчиця) є улюбленим казочним мотивом.