У мене, в рукопису, є лєґенда з слободи Россоші Острогожського повіту про москаля-злодїя, що, вийшовши на крадїжку коний також з образком св. Миколи на грудях, казав: „Вот как би мінє́ Мікалай пасобі́л украсти, так я б на канє́, а он на мінє́: я б їму тада бальшую сьвєчку паста́віл (або: і або́м харашо́ було-б)!“
Але треба признати, що мотив „Микола — помішник подорожнєму“ в обох останнїх разах помішаний з иньшими: „Микола сторож худоби“ і „Микола сторож шкарбів“. (Проти останнього мотиву я маю окрему лєґенду з Чорномориї).
З слів начальника межової части на Чорномориї Мих. Вас. Орлова я знаю, що в чертежній межової канцеляриї у Москві стоїть образ св. Миколи з написом XVIII-го столїття: „Содѣланы сіи и Ризи и Кивотъ усердіемъ чиновъ чертежной межевой“. Там на кожен Миколин день (9-го травня і 6-го грудня) правлять молебнї. Також роблять землеміри в Катеринодарі, Катеринославі і за-того по всїх росийських межових, бо їм часто припадає бути в подорожі з поводу межовання земель.
6. В. Анїчков, згадуючи описаний Євґеном Шнеллєм звичай нїмецьких дїтей становити на ніч черевики, щоб св. Микола положив туди дарунки, [1]) наводить виясненнє сього звичаю иньшим вченим, Ігнацом фон-Цінґерле, з водяного культу Миколи: „Я приймаю (каже Цінґерле) черевики за символ човна або корабля, бо корабель і черевик близькі образи“ (l. с. р. 20).
Коли вже тут треба бачити символ, на мою думку, раднїйше можна прийняти черевик за символ шляху або подорожу взагалї. Тут до речи буде згадати, що для нашого часу (але не для далекого часу наших прадїдів) річка (найбільше-ж Дунай), море наших пісень, особливе-ж обрядових, стоять символами шляху взагалї, навіть вулицї (Чуб. V, 201 — 202, поруч Рудчен. 219, також Чуб. IV, 73, V, 554, Голов. IV, 248, Baudouin de Courtenay, II, 21 et passim). На се зовсїм не звернув уваги О. О. Потебня в своїх „Объясненіях малорусских и сродних с ними пѣсень“.
8. Ростуче дерево, яко символ помешкання людей, часто вживаєть ся в українських піснях. В такім значінню треба розуміти колядчане дерево, що має „три користоньки“ (= челядь господаря), але се значіннє дерева частїйш затьмило ся пізнїйшими переробками колядок. Виразнїйше дерево в сїм значінню можна бачити по великоросийських народнїх піснях. Наприклад у В. Варєнцова (Сборникъ пѣсень Самарскаго края,
- ↑ На Чорномориї малим дїтям просто кажуть матері: „Мити́ хату: Миколай канхвети дасть!“ і потім з-заду кидають дїтям конфекти (цукорки) через голову.
