Сторінка:Етнографічний збірник Т.2.pdf/163

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

на бажаний взорець. Для сього, з відомостей П. К. Тарасевського, на Валуйщинї мажуть птичі яйця оливою, фарбують і знов мажуть, а потім уже підсипають під птицю для висиджування. Щоб виплодити золотисто-зелених голубів, „двули́шних“, як шовкова хустка, мажуть яйця щучою жовтею.

Що-ж до людей, той-же автор в прекрасній статї п. з. „Жіно́ча рахо́ба“ (відомости з народного акушерства) пише тільки про довільне надаваннє дїтям полу: „Причина тому, шо хто все водить дївчат, а хто хлопців, бутто така. Хто по-перва́х, при зачи́ну плода. прилабузнюїць ця до баби з правого боку, то та — зачне сина, а хто з лївого, то в тиї буде дочка... Ну, все таки ясно доказа́ть нільзя́ про це, шо од чого ро́дюць ця хлопці і од чого дівчата бо об цім кажуть разно: хто каже так, хто иначе. Багато кажуть, шо це зави́сить од Бога: кому шо Бог назначе, те й буде. Та тіко тут можна думать на́-двоє: Богові-ж ни нагляді́ць ця за всїм, шо хто роде. Бо на світї багато разного животного і гаду: і кажному як назаачать, кому́ шо роди́ть, так і сили ни хвате“.

На початку 70-х років учнї Воронїжської духовної семинариї серіозно говорили про вплив „прилабузнювання“ до жінки з того чи з другого боку. Казано також, що „прилабузнюваннє“ на ранїшній зорі має вплив на красу дїтей. Справедливість сказаного при сїм підпералась авторитетним іменем тодїшнього професора-математика, що ще до мене перву лєкцию з кожним новим курсом учнїв починав розмовою про coitus, і учнї за такі поради з поводу coitus-а навіть в його присутність звали його папашею. Говорю про се для того, щоб показати, в яких верствах громади була віра в забобони, подані П. К. Тарасевським.

До N 31.

Меньш докладний вариянт уміщено в „Веселім Оповідачеви“ (1893, ст. 23, N 52) п. з. „Тестеві дари“. Порівн. також Номис, Приказки etc. ст. 172, N. 8977, ст. 175 N 9116.


До NN 32 і 33.

Порівн. Номис 1. с, ст. 164, NN 8560-8563.


До N 34.

Два вариянти записані мною ще в Валуйщинї.

До N 35.

Порівн. „Веселий оповідач“, 1893, ст. 43, N 83 „Неоднакова міра“.