Ньę допу́шчай ґу мньę́ зле́му доступо́вац!
Ньę бой ті ше, ма́тко мо́йа, ўрага шкаредно́го,
Пошльęм йа з ньę́ба анге́лох, два́нац апосто́лох,
А тріна́сті по́йдзе сам Хрістос небе́сні;
По́йдзеш, ма́тко мо́йа мíла, по́йдзеш ме́джі на́мі,
Йак йасні меша́чок ме́джі гвіздочка́мі.
По́йдзеш ма́тко мо́йа на пра́ву правíцу,
А йа ше́дньęм, ма́тко мо́йа, на су́дну столíцу
І там будзем судзіц грíшнім і праве́днім.
О хто́ру ті, ма́тко, бу́дзеш душíчку просíті,
Ньę го́дна та ду́ша затраце́на бíті!
О Хрісте і паньę, най сйа нам то доста́ньę,
Най сьа нам достаньę, то ца́рство небе́сне!
О ма́тко Ісу́сова, модльій сíна свойо́го,
Жебісме ше доста́льі до ца́рство небесно́го.
Зап. в серпни, 1897, від Ганї Новак у Коцурі.
Уска дра́шка до небе́са,
Ідзе по́ ньęй грíшна ду́ша;
Ідзе, íдзе барс плачу́ці,
Сво́йо рукі ламайу́ці.
Стре́тла йу там ма́тка бо́жа:
Дзе ті íдзеш грíшна ду́ша?
А йа íдзем на осужденíйę
Пе́кло мі йę отворе́не.
Грíшна ду́шо! Гібай за́ мну!
По́йдзем мо́дльіц сíна сво́го,
Да отпу́шчі грíхі твойо!
Задурка́лі, полкльęка́лі,
На Пе́тра ше завола́лі −
„Пе́тре, Пе́тре! Во́зьмі кльу́чі,
Во́зьмі кльу́чі, хто там ду́рчі“!
„А там ду́рчі ма́тка бо́жа,
За́ ньу сто́йі грíшна ду́ша“.
„Мо́йу ма́тку ну́ка пу́сце,
Грíшней ду́ші преч ука́сце“!
„Сіну, сíну, сíну мíлі!
Отпуш грíшней ду́ші вíні“.
