Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/52

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

40

щоби свої наємні війска відступив на жолд австрійського двора[1]. Однак Хмельницький лише обманював Заславского переговорами, дожидаючи приходу Татарів; коли Кримцї надійшли, рушив нечайно на польський обоз і битва під Пилявцями 20 вересня покрила соромом польське війско. Вість про пилавецький погром принїс до Варшави начальник обозової почти 29 вересня. Вона викликала безмежний переляк і замішанє; всї бояли ся, що Хмельницький ось-ось з'явить ся з козаками і Татарами під Варшавою. Королева-вдова хотїла втїкати зі своїм двором до Торуня і ледво з тяжким трудом вдало ся Осолїньскому її відвести від сього наміру[2]. Се вплинуло заразом на зміну виборчого настрою. Переконанє, що Польща потребує тепер рішучого і досвідченого у війнї короля, було першою притокою, із-за якої багато покинуло табор Карла. Одні перейшли на бік Івана Казимира, котрий мав славу хороброго лицаря і досвідченого жовнїра та визначив ся в московській війнї за Володислава IV, иньші висказували ся в хосен семигородської або бранденбурґської кандидатури. Постороння підмога против козаків, яку перед двома місяцями знехтовано, стала тепер дуже пожадана, майже необходима; тому стали звертати очи здебільша на заграничних кандидатів, не могучи при тім згодити ся на одного. Се побільшило лише заколот і остаточний вислїд вибору став ще більше непевним.

Елєкційний сойм скликано до Варшави на б жовтня і сюда допущено також послів заграничних держав, які мали право поручити в імени своїх володарів їм любих кандидатів. На сей сойм вислав й Юрій І Ракоці своїх повновластників, Франца Бетлєна та Андрія Клобушицького, тих самих, котрі вже в часї конвокаційного сойму були у Варшаві. За радою Радзївіла та навчений власним досвідом, подбав тепер семигородський князь, щоби заосмотрити своїх послів в звінкі аґітаційні засоби, які в Польщі все дуже поплачували. Він призначив 40.000 дукатів і 20.000 талярів, відтак ріжні дарунки — між иньшим й кілька бочок знаменитого угорського вина — на се, щоби приєднати собі як найбільше число приклонників при виборі[3]. Кромі сього

  1. Додаткова Інструкція для Грани з 11 жовтня, ibdm.
  2. Urk. u. Akt. І, ст. 299; Rudawski, Annales; див. Kubala, Jerzy Ossoliński II, ст. 226.
  3. Kemény János, Önéletirása ст. 476; Erd. országgy. eml. X, ст. 494—5; Temberski, Annales, вид. Чермак ст. 93.