42
діткнула їх немило, викликала жах перед новими несподїваними перешкодами, але зовсім не зменшила надїй на успішне полагодженє задуманого діла. У Варшаві застали посли загальний настрій все ще під вражінєм страшної пилавецької катастрофи та нових тревожних вісток з поля війни. „Тут панує страшний заколот і magna animarum consternatio — писали до Жигмонта Ракоці — загально кажуть simpliciter, що той кандидат вийде королем, котрий in praesenti statu juvet ipsos“. Тому просили князевича на всякий випадок держати війско в готовости[1].
Вигляди для семигородської кандидатури були тоді, тоб-то з початком елєкційного сойму, далеко лїпші, чим в часї конвокації. Табор сторонників королевича Карла став сильно проріджувати ся. До сього причинила ся не лише зміна полїтичного положеня на сході. Сторонництво Карла зробило великий промах, що зараз-же по створеню елєкційного сойму дуже остро напало гетьманів і воєнних комісарів з під Пилявець, обкинуло їх пристрасною лайкою та домагало ся, щоби їх-же, як виновників соромної утечі, потягнути до судової відвічальности[2]. Через се загнали всїх учасників битви під Пилявцями, а сї напливали під Варшаву кождої днини у все більшім числї, до ворожих виборчих таборів. Велика частина утїкаючих згуртувала ся довкола Осолїньского, шукаючи у нього захисту перед напастями; таким чином попала в табор Івана Казимира та скріпила його сили, — иньші навязали зносини з семигородськіши послами і обіцяли підпирати кандидатуру Жигмонта Ракоці. Князь Домінїк Заславский, оден із вождів з-під Пилавець, обіцяв свою поміч Семигородцям, коли лише його особиста справа возьме лїпший оборот. Вєльопольский заявив послам ще в Бєчу — правда, „inter pocula“ — що він душею і тїлом відданий родинї Ракоцих. Князь Ярема Вишневецький, на котрого тодї цїла Польща глядїла, як на національного героя та одинокого оборонця перед козаками, та котрий тїшив ся великими симпатіями серед війска, впевнив Радзївіла, що віддасть свій голос за Жигмонтом, коли лише будуть усунені деякі трудности[3] Се була безперечно пересада, коли семигородські посли впевняли
