49
лише буде завдячувати уступленє соперника. Яким чином відтак спонукали Карла до уступленя, легко догадати ся. Що представили йому безвихідність його положеня, що вдарили в патріотичну струну, благаючи з огляду на грізну небезпеку зі сходу не робити заколоту у внутрі, що вказали мабуть й на нагоду, яка тепер в послїдне трапляєть ся, добити ся від Івана Казимира за стягненє кандидатури догідних умов, що може й грозили, в разї дальшого супротивленя перейти на власну руку до Івана Казимира, а його лишити власній судьбі — все то виходить із сути річи і має за собою велику скількість правдоподібности[1].
Переговори в справі умов, під якими мав Карло зречи ся своєї кандидатури на королівський престіл, відбули ся 10 падолиста в присутности Осолїньского. Вони не тривали довго; Карло домагав ся забутя всїх непорозумінь, справедливого поступованя з його дотеперішними сторонниками, звороту гроший виданих на аґітацію, відступленя князївства Ратиборського й Опольського[2] та сплати довгів, які затягнено на ті князївства; На внесенє Осолїньского рішено, щоби Іван Казимир на покритє коштів надав братови які богаті монастирські добра та 30.000 зл. річної пенсії з неаполїтанських гроший; князївства Ратиборське і Опольське мусїли й так припасти на долю Карла, бо не могли бути злучені з королївською короною — иньші справи мав залагодити Іван Казимир приватно з братом. Се й стало ся,
- ↑ Відмінно представляє сю справу Кубаля (Jerzy Ossoliński II, ст. 240—2), прихиляючи ся до погляду, який досї висказували (Шайноха, Костомарів), а саме що рішаючим моментом була інтервенція Хмельницького в хосен Івана Казимира. Особливо лист Хмельницького до обложених в Замостю, який Мишковський зараз-же вислав до Варшави, мав переконати Карла, що всяке дальше поборюванє братової кандидатури наразило би Польщу на величезну небезпеку та стягнуло козаків під Варшаву. Ролю Хмельницького в боротьбі за польський престіл розглянемо в окремім уступі сеї розвідки; тут замітимо лише, що Карло та його сторонники знали вже й перед тим, по чиїм боцї стоять симпатії гетьмана, проте лист Мишковського не принїс для них нїякої несподїванки, тим більше, що в нїм була лише обережно висказана надїя Хмельницького на вибір Івана Казимира. Впрочім се мало імовірне, щоби лист, писаний в Замостю 6 падолиста, міг вже на 8 бути у Варшаві, коли прим. Смяровський потребував на переїзд сеї дороги 4 днї а єзуїт Мокрский ще довшого часу (Cf. Kraushar, Poselstwo Smiarowskiego, Kwartalnik histor. V, ст. 813—24).
- ↑ Ті князївства заставили Габсбурґи Польщі в часї 30-лїтної війни.
