56
нїйшого як се, що в тім самім часї почав також з Хмельницьким перші переговори, про котрі однак ми нїчого близшого не знаємо. Опїсля справа на якийсь час притихла. Воєнні приготованя обох сторін до нової рішучої розправи і погром під Пилявою перервали мабуть дальші зносини. Однак страх перед козацько-татарською навалою та що раз грізнїйші вісти зі сходу спонукали правлячі польські круги призадумати ся над способом, яким би можна спинити дальший похід Хмельницького. На засїданю сенату 13-го жовтня висказав великопольський ґенерал, Богуслав Лєщинський, бажанє, щоби оба королевичі написали до козацького гетьмана та старали ся спонукати його до уміркованя[1]. Се подало Іванови Казимирови притоку до висилки шляхтича Юрія Єрмолича[2]. Царський посол Кунаков оповідає, що Іван Казимир представив Хмельницькому свого соперника Карла як рішучого ворога козаків, а зі свого боку обіцяв, як лише стане королем, перервати війну з козаками, оголосити загальну амнестию та затвердити не лише давні вольности запорожського війска, але ще й надати нові привілєї[3].
З кінцем жовтня наспіло до Хмельницького посольство від семигородського князя. До сеї пори не було між Ракоці і гетьманом нїяких зносин. Вправдї се можливе, шо Немприч, котрий наспів до козацького табору зараз по пилявецкій битві[4], принїс туди лист від семигородського князя переданий йому Павлом Ґечом, але на се не маємо нїякого доказу. В кождім разї переговори могли почати ся що йно з приходом посольства, яке вислав Кемень з Яс в часї свого побуту на дворі молдавського
- ↑ Al. Kraushar. Poselstwo Jakóba Śmiarowskiego, Kwart. hist. V, ст. 813—24.
- ↑ Жерела не означують докладно часу висилки Ермолича, однак з оповіданя Пастория (Hist. Pol. IV, ст. 237) виходить, що посол стрітив гетьмана під Замостєм, отже з Варшави міг виїхати десь коло половини жовтня. Се годить ся зі звітом Кунакова, котрий доносить ще манїфест до шляхти, виданий Хмельницьким в наслїдок переговорів з Ермоличем, привіз Вишневецький на елєкційне поле [отже з початком падолиста]. Здогадка Костомарова, що Ермолич се особа тотожна з Немиричом (Богданъ Хмельницкій, ст. 229 і 250) опирає ся лише на тотожности хрестних імен і не має нїякої доказової основи.
- ↑ Записка дяка Кунакова, Акты южной и зап. Россіи III, Nт. 243.
- ↑ Богданъ Хмельницкій ст. 229.
