Казимир[1]. Се письмо вислав командант Замостя гонцем до Варшави, куда воно наспіло коло 14 падолиста, але не викликало надтовеликого вражіня, так як саме тоді королевич Карло вже відступив від кандидатури до корони і вибір Івана Казимира й без того був запевнений. Мокрский приїхав до Варшави вже по елєкції. Особиста інтервенція гетьмана прийшла тодї, коли вже все було рішене; вона мала лише формальне значінє[2].
Однак і се спізнене попертє кандидатури Івана Казимира не було щире. Хмельницький надто добре знав устрій польської держави, щоби всю свою надїю покладати на обітницї короля, котрий нїякої важнїйшої справи не міг рішити без згоди сенату і сойму. Можливо, що не довіряв також самому Іванови Казимирови. 17 падолиста відправив семигородських послів з відповідию на пропозиції князя Ракоці. В своїм листї до князя згадує гетьман на щасливі часи володїня Степана Баторі, котрий походив з Семигороду і відносив ся до козаків з великою прихильностю, дає свою повну згоду на кандидатуру князевича Жигмонта, взиває князя, щоби чим швидше вислав своє війско на Польщу та обіцює незабаром рушити зі всїми своїми полками йому на підмогу. Разом з Мошою і Рацом виправив гетьман в Семигород ще й окреме козацьке посольство для веденя дальших пересправ. На чолї сього посольства стояв пізнїйший довірений і права рука гетьмана Іван Виговський[3]. Сильний віддїл козаків, около
- ↑ Dyaryum sejmu, posiedzenie 30. — 12 listopada. Michałowski, Ks. pam. Nr. 97; Вовербек до елєктора, 12 падолиста. Urk. u. Akt. І, ст. 324. Ce здаєть ся той-же манїфест до шляхти, про котрий згадує Кунаков в своїм звітї; иньший не переховав ся.
- ↑ Ми вважали потрібним підчеркнути отсю обставину з огляду на розповсюджений в новій історичній лїтературі (Костомаров, Шайноха, Кубала) погляд про рішаючий вплив Хмельницького на вислїд елєкції. Вправдї між причинами, які перехилили з початком жовтня шанси вибору в хосен Ів. Казимира треба згадати також і загальне переконанє, що за ним стоїть гетьман, та що лише йому вдасть ся успокоїти козаків; однак отсє переконанє не було само про себе рішаючим чинником, влрочім воно витворило ся під впливом вістий ширених аґітаторами старшого королевича; сам Хмельницький не зраджував до половини жовтня зовсїм, по чиїм боцї стоять його симпатії.
- ↑ Transylvania І, ст. 6. Лист датований: Zamoysciae 17 Novembris; видавець віднїс сесю дату до старого стилю, однак Хмельницький часто датував листи після нового стилю і 27 падолиста вже не був під Замостєм: впрочім він вже тодї знав про вибір короля та мусїв би згадати про се в листї; Kemény János Önéletirása ст. 494.
