Незвичайно цїнне для пізнання житя і побуту Гетьманщини джерело — дневник ґенерального підскарбія Якова Марковича досї зістаєть ся неприступним для дослідників в своим повнім виді. Одинока рукопись її — автоґраф дневника переховуєть ся у потомків автора, на селї, неприступна дослідникам. Одиноке друковане виданнє, що обіймає цїлість Дневника, зроблене Ол. Марковичом, дає тільки розмірно невелику вибірку з нього в виправленій, властиво — переложеній на росийське стилїстичній формі, а повнїйше виданнє пок. Ол. Лазаревського обіймає тільки першу частину Дневника і при тім все таки з ріжними пропущеннями. Се привело Археоґрафічну Комісію Наукового товариства ім. Шевченка до думки видати сей дневник в цілости коли зявила ся можливість, за посредництвом і заходом члена Комісїї проф. Миколи Василенка, дістати згоду на се власників рукописи і перевести се виданнє. На предложеннє голови Комісїї проф. Мих. Грушевського Комісія на засїданню 9 червня 1910 р. постановила приступити до сього видання, упросивши до переведення сього пляну д. Василенка. Всю видавничу роботу прийняв на себе член Комісії д. Вадим Модзалевський в Чернигові. Щоб можливо скоро дати дослїдникам можність користання з сеї дорогоцїнної памятки, Комісія постановила на сам перед видати другу частину
