Сторінка:Житє і слово, вісник літератури, історіі і фольклору. Видає Ольга Франко. Том VI (1897).pdf/188

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Кавказ. Що до соціального стану обох націй, то руська (украінська) нація, що правда, не має шляхти, та має в россійській Украіні чимало більших грунтових властителів, купців, великих промисловців і високих урядників, у котрих по при йіх россійський патріотизм чим раз більше ширить ся і кріпне національна украінська свідомість. Польську націю соціально можна порівняти зо скісно пливучою в воді кригою леду: один, західній бік крити є під водою, другий, східній поверх води. На заході, у Шлезіі й Великопольщі вищі верстви є німецькі і по найбільшій частині тілько мужики й робітники польські, тим часом як на сході, у східній Галичині, Волині, Поділі та Украіні по правім боці Дніпра нижчі верстви є руські і тілько більше чи менче дрібно посіяна вища верства є польська. Само собою розуміє ся, що національна і державна свідомість у вищих верствах сильніща і виразніща ніж у нижчих, і таким чином стало можливим, що польська інтелігенція й доси не перестала вважати южну Русь по Дніпро польською провінцією. Тим то ми й бачимо, що в усіх польських реставраційних планах від р. 1830 і доси южна Русь по Дніпро вважає ся частиною належною до цілости Польщі, що має бути відбудована. В романтичний період, коли майже безнастанно говорено про знасилувану народню душу, про народні серця жадні визволу та про народню волю, не питали в Русинів про ніяку народню волю, про ніякі історичні перекази, і хоть збирали й слухали украінські народні пісні про кріваві козацькі війни й різню, що справили гайдамаки 1789 в Умані серед польськоі шляхти, то все ж таки, бачить ся, не догадувались, що в сих піснях украінська народня душа говорить досить виразно і недвозначно. А проте польські патріоти не перестали проповідувати руським мужикам ненависть до Німців і украінським мужикам ненависть до Россіян як йіх властивих гнобителів, поки руські мужики в Горожані коло Львова в р. 1846 польських патріотів, що йшли до повстаня против Німців, по части люто не вирізали, по части звязаних не віддали в руки німецьких властей, і поки украінські мужики коло Киіва в р. 1863 не повторили того самого с польськими повстанцями в далеко більшій мірі. Та сі кріваві лекціі все ж таки не змогли Полякам вибити з голови душку, що Украіна таки мусить бути перемінена на польську провінцію. Причину сего й не важко порозуміти.