Сторінка:Житє і слово, вісник літератури, історіі і фольклору. Видає Ольга Франко. Том VI (1897).pdf/192

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

В честь польського імени треба сказати, що не вся польська нація прикладає руки до шляхетськоі політики; та, на жаль, мусимо сказати й те, що більша частина польських патріотів і демократів навіть не розуміє єі. З боку тих патріотів і демократів видано інчий поклик, що повинен був відбудованє історичноі Польщі погодити з новіщими домаганями національноі автономіі. Значить, має бути відбудована не давня, шляхетська Польща, але з другого боку будуща Польща не має бути втиснена в вузькі національні границі польського люду; має повстати самостійна Польща в границях добровільноі аттракціі (w granicach dobrowolnego ciążenia). Гарне слово та на жаль воно доси лишило ся теорією. Для виповненя сего добровільного притяганя в Литві й Украіні у новіщих Поляків таки за короткі руки. Та що вони й не пробували серіозно в східній Галичині, де будь що будь є найкращий грунт для йіх змагань, прикласти сю теорію й виступати проти шляхетського методу правліня, се дуже непевний знак того, як суріозно вони відносять ся до своєі теоріі. Ще до недавна здавало ся, що власне польська людова партія держить ся кріпко сеі теоріі та що польська мужицька організація з руською в спільній боротьбі проти шляхетського панованя розвиватиме се добровільне притяганє. На жаль перша огнева проба, тілько що минула виборна кампанія, доказала нестійність сего погляду.

Мужицька партія, що не хоче бути тілько ланкою на мужиків, мусить бути в першім ряді соціальною. Особливо в Галичині, де вся мужицька верства стілько терпить від шляхетського панованя, соціальна боротьба против шляхти є неминучою доконечністю всякоі політичноі мужицькоі організаціі. І польська людова партія зразу групувала ся коло сего соціального оклику. Та мало-по малу і в органі і в агітаціі сеі партіі стала брати верх чисто патріотична, національно-польська течія; соціальні інтереси відступали на зад і проводирі партіі признали головною єі метою не соціальну й політичну еманціпацію мужицькоі верстви, а єі націоналізацію, се б то пропаганду національних польських аспірацій і думки про відбудованє вітчини. На грунті сего патріотичного змаганя й зійшлись людовці зо шляхтичами.

Оклик: „Геть із солідарністю Кола польського в Відні!“ під котрим приготовляла ся виборча агітація польськоі людовоі партіі, був заступлений помалу супротивним окли-