ти ся тілько при повній незнайомости галицьких відносин. Була хвиля, коли й деякі наівні Русини вважали те примиренє примиренєм із австрійським правительством і через те воно було доволі популярне в краю. Та коли тілько показало ся, що граф Казимір Бадені вжив поваги правительства і навіть впливу короля на те, щоби перемінити Русинів у покірний знаряд польськоі шляхетської політики і, значить, здобути йіх не для Австріі, а тілько для історичноі Польщі, то від сего примиреня відвернув ся весь руський нарід, і навіть шанованих та зуслужених мужів як посла Барвінського, що хоч не раді тому в душі, грають далі невдячну ролю „примирених Русинів“, народ ненавидить і пятнує яко зрадників руськоі національноі справи.
І так ми можемо загальний рахунок отсеі може придовгоі расправи закінчити словами недавно помершого украінського писателя П. Куліша:
Поки Рось зоветь ся Россю,
Дніпро в море ллєть ся,
Поти серце козацькеє
С панським не зійдеть ся.
Др. Роман Яросевич.
 | На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Житє і слово, вісник літератури, історіі і фольклору. Видає Ольга Франко. Том VI (1897).pdf/196}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
Матеріалістичний погляд на історію виходить із того основного положеня, що історичне житє людства, у всіх єго відносинах, значить також у моральних, духових і артистичних, є або безпосереднім напливом економічних условин, т. є. умов продукції і обміни витворів, або являєть ся йіх ідеальним рефлексом.
В свойій найрівкійшій формі погляд сей висловлює не більше, не менше, як те, що обичайі, релігія, штука не тілько підлягають впливам економічних условин, але виключно і ціл-
