Сторінка:Житє і слово, вісник літератури, історіі і фольклору. Видає Ольга Франко. Том V (1896).pdf/11

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

мали йіх кількох. Не мають тому, що в Угорщині вибори переводять ся так, як певно ніде в краю хоч би тілько на пів цівілізованім. Лісти виборців фальшують: тих, котрі мають право голосувати, тисячами з ліст вичеркують, коли нема певности, що вони будуть голосувати за урядовим кандидатом; натомісць тих, що готові голосувати на всякого пюбого урядови кандидата, втягають в лісти, хоть би вони не мали права голосованя. Правда, вичеркненим самовільними урядниками з ліст виборчих горожанам після закона прислугує право реклямаціі, та щож: потрібні до реклямаціі папери видають відповідні канцеляріі а коли Русин зголошуєсь до канцеляріі і просить о ті папери, його викидають за двері. Коли мимо всяких перепон віддасць який Русин голос на свого кандидата, його гонять, переслідують на кождім кроці, гнетуть, а нераз і гублять і то не лиш його самого, але навіть цілу єго родину. Виборців, що не голосують на любого урядови мадярському кандидата, провадять жандарми з настромленими багнетами, як злодіів і душогубців. Виборцям не позволяють порозумівати ся зі своіми провідниками, але тримають йіх цілий день в голоді і холоді під голим небом. Неурядових виборців спиняють як мож від голосованя, а коли вони належать до арміі, то перед голосованєм покликують йіх до війська. Перед виборами, а особливо підчас самих виборів, насилають у села богато війська і жандармів. На урядового кандидата покликують голосувати навіть таких, що йіх тоді нема дома, очевидно вони голосують через ріжних заступників, по найбільше жидків. Навіть умерші мають таких своіх заступників.

Такими то способами обезсилено, зубожено, отемнено, обдерто з усіх найкрасших здобутків цівілізаціі великий і живий відлам Украінсько-руського народа, відібрано йому можність промовити самому в свойій обороні, заткано уста, щоби криком роспуки, стогоном потоптаноі і зневаженоі гідности людськоі не псував гармоніі пишних торжеств тисячолітя мадярськоі єдности і мадярськоі слави.

Ми не вороги мадярськоі націі. Ми високо цінимо єі енергію в боротьбі за своі права, єі геройство в тяжких для неі хвилях; ми шануємо єі заслужених мужів, єі талановитих писателів, поетів і політиків, бо знаємо, що вони ніколи не були ворогами слабих, гнобителями пригноблених, не були прихильниками здирства, отемнюваня і деморалізаціі ad majorem Hungariae gloriam. Ми тямимо ті щирі, сердечні слова, якими знаменитий угорський писатель Етвеш накликав своіх земляків до справедливого і гуманного трактованя Угорських Русинів; ми спочуваємо щиро й тим словам, які недавно проголосив мадярський посол Уґроп в парляменті в обороні немадярських народностей і закінчив досадним упімненєм: „Хто обдирає ті народности з йіх прав, той допускає ся тяжкого злочину на спільній вітчині“. Ми можемо тілько жалувати, що такі слова і такі погляди серед мадярськоі суспільности — виємки, голос вопіющого в пустині. Ми бажаємо мадярській націі як найкрасшого розвою, та про те думаємо, що по трупах немадярських народностей вона не піде наперед, що дорога насильств, кривдженя, економічного і духового руйнованя провадить тілько до згуби, а не до поступу, дегенерує і підкошує не тілько слабшого, але і сильнійшого.