коли предки нинішніх Мадяр були пострахом західньоі Европи і нищителями єі культури; як члени народа, що висунений долею на саму окраіну Европи своіми грудьми заступав єі як міг перед навалами азіятських варварів і в тій довговіковій боротьбі втратив усе окрім почутя своєі єдности, окрім своєі національноі вдачі як і свого кровного звязку в европейським цівілізованим світом; як члени народа, котрого частина живе також під тіню корони св. Степана і зазнає всіх добродійств мадярського свободолюбія, мадярськоі толеранціі, мадярськоі великодушности і гуманности; ми в імя тих високих та світлих ідеалів, що в душі кождого Европейця нерозривно вяжуть ся з безсмертним іменем Ґете, підносимо свій голос, щоби дати свідоцтво правді. Аджеж і ми в Европі, значить, поклик гр. Зічі і до нас звернений, і ми маємо право і обовязок відповісти на него. До обовязку сего ми почуваємо ся тим живійше, що наші брати Русини угорські, в першій лініі покликані до відповіді на сей поклик, не можуть піднести свойого голосу з причин, які далі виложимо.
В кількох північних комітатах Угорщини живе до 500 000 Русинів. І походженєм і традицією історичною та літературною і з погляду на тип етнографічний та на устню словесність вони частина того Украінсько-руського народа, що заселює східню часть Галичини і полудневу часть Россіі і в цілому числить сьогодні около 25 міліонів душ. До XVI віку були Угорські Русини вільними людьми, тішили ся значною автономією, йіх відзначувано на королівськім дворі, з них набирали королі угорські свою прибічну сторожу, а виднійші Русйни мали значний вплив у королівській раді. В XVI віці почали Мадяри витискати Русинів, подібно як і інші немадярські народности, з усіх важнійших урядів, а з часом почало ся й переслідуванє Русинів головно задля йіх православноі віри. На ніщо не здалась унія церковна, на ніщо не здав ся титул апостольського вікарія, який папи римські надавали угро-руським епіскопам; латинські епіскопи вважали йіх своіми вікаріями і ненастанно вмішували ся в діла руськоі церкви, а правительство ставало завсігди проти Русинів.
Такий стан трівав аж до часів панованя Маріі Тереси і Йосифа II. Ті великі володарі, обіймаючи світлим розумом і широким поглядом усі народи монархіі, щиро дбали про йіх потреби. Марія Тереса причинила ся до встановленя самостійноі епархіі Мукачівськоі, наділила епіскопа, капітулу, церкву і семінарію землями і доброю платою, подарувала поєзуітський манастир, церкву і замок в Унгварі на палати епіскопські, катедральний собор, семінарію і теологічний музей, зрівнала у всім, а особливо в справах духовних духовенство руське з латинським і тим способом забезпечила Русинів від утиску і переслідудуваня латинників. В р. 1774 оснувала Марія Тереса при церкві св. Варвари у Відні генеральну гр. к. семінарію духовну; угорським Русинам призначено в ній 12 місць, а то 10 для мукачівськоі епархіі а 2 для пізнійшоі пряшівськоі. Таким способом Угорські Русини одержали можність черпати для себе знанє в самім центрі держави. А що около р. 1750 основано також богословську школу в Мукачові, де вчено по словяно-руськи (єі в р. 1778 перетворено на духовну семінарію і перенесено до Унгвару, та й далі вчено в ній по словяно-руськи), то між
