тодішніми угорськими Русинами розпочав ся такий науковий рух, що вони не тілько у себе дома мали відповідні сили для вихованя молодіжі, але достарчували йіх і для Галичини, а навіть для Россіі. Такі імена, як Балудянський, Венелін Гуца, Орлай, дальше Іван Земанчик, Петро Лодій, ще й досі мають почесне місце в історіі россійського шкільництва і россійськоі науки. Угорські Русини крім віденьськоі виховувались також у львівській семінаріі, в одній і другій бували вони навіть ректорами, як Михайло Щавницький (ректор у Львові), Самійло Вулкан, Бачинський, Нодь і др. (ректори у Відні). Здавалось через якийсь час, що Угорська Русь стане ся жерелом, з котрого живуча вода розіллєсь по цілій Украіні-Руси. Та ось нараз усе порвало ся. А чому?
В 1825 р. заснували Мадяри свою Академію Наук в Пешті; під впливом інших народностей, між котрими почало ся тоді відродженє, почали й Мадяри виробляти свою народню мову і вводити єі у всі уряди, навіть військові. Від тоді почали Мадяри змагати до відрубности політичноі, від тоді й почалась на добре мадярізація. В 1844 р. ухвалив пештенський сойм закон, на підставі котрого введено остаточно урядову мадярську мову в уряди у всіх краях угорськоі корони, значить і в Угорській Руси. Противитись не було кому — закон увійшов в житє. Русини стративши тимчасом що найспосібнійших своіх людей чи то через еміграцію, чи через смерть, заніміли зовсім.
Тимчасом в 1848 р. вибухає революція. Русини стали по стороні австрійського уряду — хоч тихцем було йіх немало й по стороні Мадярів; за те австрійський уряд по побореню революціі починає знов до них ласкавійше відносити ся. Русини почали брати участь в житю політичнім; 19. окт. 1849 прийіхала до Відня депутація Угорських Русинів, до котроі надежали: др. Михайло Вівсяник, лікар із Відня, Адольф Добрянський, тоді військовий комісар при россійській арміі, др. Вінкентій Алексович, лікар із Відня і священники: Іван Солтис, Віктор Добрянський та Александер Яницький. Депутація вручила цісареві ось яку петицію: Угорські Русини бажають, щоби: 1) введено в житє австрійську констітуцію з 4. марта 1849; 2) признано Угорським Русинам відрубну політичну терріторію; 3) розграничено адміністраційні округи на округи етнографічні без огляду на попередній поділ Угорщини на комітати; 4) основано руські народні школи, руські гімназіі, руську правничу академію в Унгварі і перемінено львівський універсітет на руський; 5) узгляднювано Русинів при заміщуваню урядів, а не допускано урядників, що не знають руськоі мови, до урядів в руських округах; 6) видавано руську урядову часопись з запомогою уряду; 7) щоби вільно було друкувати книги кирилицею; 8) зрівнано руських урядників, священників, учителів з особами тогож ставу інших народнстей; 9) узгляднено руських людей при авансі в арміі і заміщено деякі урядові посади при головнім правительстві в Відні Русинами; 10) заведено руських капелянів при руських полках.
Мала частина тих бажань була сповнена: не вважаючи на бідність руського народу угорського, заведено в многих місцевостях двоклясові школи народні і повторюючі недільні відділи для дорослих з руською мовою викладовою; в многих місцевостях заведено знов школи наро-
