Балтазара, Мельхіора і Гаспара. Будучи, вочевидь, не по роках розвиненою дитиною, у віці тринадцяти років Бальдасар пішов навчатися в Університет Падуї. Через п'ять років він закінчив його зі ступенем utriusque juris doctor – доктор цивільного та канонічного права.
Приблизно в період наступних п'яти років молодий Боніфаціо як особистий секретар супроводжував графа Джіраломо ді Порціа, єпископа Андрії і папського нунція, у його поїздці до Німеччини. На цій посаді він завоював велику довіру. Вона стала початком численних просувань щаблями громадської та церковної служби. Після повернення до Венеціанської Республіки Боніфаціо призначили протопресвітером його родинної кафедри в Ровіго, він також коментував священне писання у місцевій академії.
3 жовтня 1619 р. Боніфаціо було призначено професором грецької та латинської літератури Університету Падуї, однак він відмовився від цієї посади, надаючи перевагу, згідно з Цицероном, “задоволенню від самоосвіти над клопотами від навчання інших”[1]. Наступного року Венеціанський сенат запропонував йому посаду професора цивільного права у Венеціанській академії[2]. На момент цього призначення він перебував у Римі. Перед поверненням Боніфаціо Папа Урбан VIII, за рекомендацією Венеціанської Республіки, призначив його єпископом Сетії та Ієрапетри на острові Кандіа. Боніфаціо був змушений відмовитися від цієї почесної пропозиції з огляду на стан здоров'я. Папа запропонував йому служіння в архідияконаті Тревізо у його рідній Венеції. На цій посаді він перебував при чотирьох наступних єпископах.
У 1636 р. Венеціанська Республіка створила нову академію для синів знаті в Падуї. Офіційним наказом Боніфаціо було призначено директором і першим ректором (із доволі значною зарплатою) нового закладу, який офіційно відкрився у 1637 р. Ми не знаємо, як довго він обіймав цю посаду. Цицерон говорить, що Боніфаціо керував академією лише короткий проміжок часу[3], його змінив наступник Франциско Бернардіно Феррарі з Мілану. З іншого ж боку, Йохер у своїй праці, написаній майже двадцять років по тому, однозначно стверджував, що академію було розформовано[4], і що після цього Боніфаціо міг вільно приступити до служіння на своїй останній офіційній посаді єпископа Юстінополіса у Капо Д'Істрія поблизу Трієста.
Після призначення тридцять восьмим єпископом престолу в Юстінополісі (заснованого у 756 році) 24 листопада 1653 р. Боніфаціо присвятив свої останні роки збагаченню та розвитку ввіреної йому парафії, а також своїм обов'язкам радника Інквізиції церкви Тревізо. Мирно проживши відведені йому сімдесят з лишком років[5], Боніфаціо помер у 1659 р. та був похований у своїй кафедральній церкві поруч із олтарем Богоявлення (на побудову якого він здійснював таємні пожертви), в могилі, яку увінчала наступна епітафія:
- ↑ У цитованому виданні
- ↑ Його інавгураційна промова, опублікована окремим виданням, збереглася до наших днів: Oratorio cum inciperet jus civile in Gymnasio Veneto interpretari (Венеція, 1632).
- ↑ У цитованому виданні
- ↑ У цитованому виданні: “Als sich aber solch Kollegium nach der Zeit wider zerschulg und vom Rath gar aufgehoben wurde…”
- ↑ Згідно з більшістю джерел, він народився у 1586 р., деякі джерела стверджують, що це був 1584 р.
