Перейти до вмісту

Сторінка:Журнал «Краєзнавство», 1927. – Ч. 1.pdf/7

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

№ 1

5

Вивчення продукційних сил і краєзнавство


їхньої роботи з роботою планових і дослідних установ округи мусить бути черговим завданням краєзнавчої роботи місць.

Велике і складне завдання плановости заходів у роботі громадських організацій, що ще не мають певних організаційних форм, що не мають тісного й органічного звязку з своїм центром, не можна перевести за короткий час. Багато буде вад і шукань найліпших шляхів. Тільки ве­ лика надія і певність у дружній роботі всіх краєзнавчих сил і виявлене вже бажання місць упланувати свою роботу дає Комітету змогу споді­ ватися, що ця плановість не залишиться на перших кроках.


Вивчення продукційних сил і краєзнавство.

Не одну тисячу років несе свої води сивий Дніпро до бурхливого Чорного моря, не одну тисячу років лежить уже кам'яне вугілля в над­рах Донбасу чи залізна руда на Криворіжжі, не одну тисячу років Україна відзначається своєю родючою чорноземлею.

Зовнішня природа залишається відносно незмінною, постійною про­ тягом багатьох тисяч років, тоді як соціяльне життя людскости, оточе­ної тою природою, невпинно міняється, розвивається. Хіба можна по­ рівняти наше сучасне життя з життям до революції, з життям за часів козаччини, за часів Київської Руси, або ще давніших часів? , Так само і внутрішня природа людини, себ-то її психо-фізіологічна організація, залишається майже незмінною протягом багатьох і багатьох тисяч років, а соціяльне життя людскости, незалежно від того, все розвивається й розвивається.

Очевидно, коли господарство нашого селянина тепер не таке, яким воно було 10, 100, 500 років тому, коли господарство німця-колоніста далеко вище від господарства суміжного з ним селянина-українця, а го­сподарство нашого поселянина за Каспієм пішло вперед від господарства тубільця-мандрівника, то це все не залежить ні від зовнішньої природи, що оточує людину, ні від унутрішньої природи самої людини. Природа є лише те тло, на якому розвивається діяльність людини. Не може, наприклад, ескімос сіяти пшеницю на кризі, або степовик України полювати за бі­лим ведмедем. Сама-ж по собі природа ще не визначає тіх шляхів, що ними йде історичний розвиток людськости.

Але людина живе серед певного природнього оточення. І коли ми простежимо життя людини на тій чи иншій території протягом багатьох віків, то побачимо, що вся історія того чи иншого народу є безпере­станна боротьба з природою. Людина бореться з природою, чім далі дужче опановує її, вживаючи для тої боротьби безліч різного знаряддя, все удосконалюючи останнє. Від первісної камінюки чи ломаки людина протягом багатьох віків дійшла до сучасної техніки з її різноманітними машинами. Від первісних спостережень природи людина дішла до знання,