Перейти до вмісту

Сторінка:Журнал «Краєзнавство», 1927. – Ч. 1.pdf/7

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

№ 1

5

Вивчення продукційних сил і краєзнавство


їхньої роботи з роботою планових і дослідних установ округи мусить бути черговим завданням краєзнавчої роботи місць.

Велике і складне завдання плановости заходів у роботі громадських організацій, що ще не мають певних організаційних форм, що не мають тісного й органічного звязку з своїм центром, не можна перевести за короткий час. Багато буде вад і шукань найліпших шляхів. Тільки велика надія і певність у дружній роботі всіх краєзнавчих сил і виявлене вже бажання місць упланувати свою роботу дає Комітету змогу сподіватися, що ця плановість не залишиться на перших кроках.


Вивчення продукційних сил і краєзнавство.

Не одну тисячу років несе свої води сивий Дніпро до бурхливого Чорного моря, не одну тисячу років лежить уже кам'яне вугілля в над­рах Донбасу чи залізна руда на Криворіжжі, не одну тисячу років Україна відзначається своєю родючою чорноземлею.

Зовнішня природа залишається відносно незмінною, постійною протягом багатьох тисяч років, тоді як соціяльне життя людскости, оточе­ної тою природою, невпинно міняється, розвивається. Хіба можна порівняти наше сучасне життя з життям до революції, з життям за часів козаччини, за часів Київської Руси, або ще давніших часів?

Так само і внутрішня природа людини, себ-то її психо-фізіологічна організація, залишається майже незмінною протягом багатьох і багатьох тисяч років, а соціяльне життя людскости, незалежно від того, все розвивається й розвивається.

Очевидно, коли господарство нашого селянина тепер не таке, яким воно було 10, 100, 500 років тому, коли господарство німця-колоніста далеко вище від господарства суміжного з ним селянина-українця, а го­сподарство нашого поселянина за Каспієм пішло вперед від господарства тубільця-мандрівника, то це все не залежить ні від зовнішньої природи, що оточує людину, ні від унутрішньої природи самої людини. Природа є лише те тло, на якому розвивається діяльність людини. Не може, наприклад, ескімос сіяти пшеницю на кризі, або степовик України полювати за бі­лим ведмедем. Сама-ж по собі природа ще не визначає тіх шляхів, що ними йде історичний розвиток людськости.

Але людина живе серед певного природнього оточення. І коли ми простежимо життя людини на тій чи иншій території протягом багатьох віків, то побачимо, що вся історія того чи иншого народу є безпере­станна боротьба з природою. Людина бореться з природою, чім далі дужче опановує її, вживаючи для тої боротьби безліч різного знаряддя, все удосконалюючи останнє. Від первісної камінюки чи ломаки людина протягом багатьох віків дійшла до сучасної техніки з її різноманітними машинами. Від первісних спостережень природи людина дішла до знання,