Сторінка:Журнал «Краєзнавство», 2015. – Ч. 1–2.pdf/108

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

Андрій Красножон

КРАЄЗНАВСТВО 1/2 ’2015

з модернізації фортеці, розпочатих у 1789 р. Так, на плані 1790 р. на місці цитаделі вже розташований хан. Цей же хан і Малу мечеть можливо бачити на відомій акварелі М. М. Іванова 1790 р.

Після повернення фортеці Ізмаїл турецькій владі і напередодні чергової війни із Російською імперією, в 1789 р. турецька Порта розгортає в Ізмаїлі маштабне будівництво багатокутної бастіонної фортеці за проектом європейських зодчих. В основу його було покладено логіку попередніх укріплень. Так, укріплення Табія виникло на місці південно-західного «острівного» бастіону. Укріплення «Кавальер» – на місці південно-східного. Молдавська слобода, на цей раз, була включена до складу нових укріплень (т. зв. Нова фортеця).

Але прибережна частина, з боку вірменських і турецьких кварталів, залишається майже незахищеною. Тут була розташована найстаріша частина міста. В Ізмаїлі, Кілії, Акермані міська забудова розвивалася від лиману або від річки, від порту (гавані).

Стрімке розширення міської території міста Ізмаїл 1789 р. стало можливим, треба вважати, завдяки переїзду до міста 1788 р. населення із взятого російським військом турецького Очакова або інших сіл, містечок османського Північного Причорномор'я.

Після повернення Ізмаїла під владу Порти в 1791 р, в період з 1792 – по 1794 рр. фортецю перебудовують два англійських інженера – Джорж Фредерік Кохлер і Джон Спенсер Сміт[1]. Дата закінчення робіт була вирізблена на трьох однакових мармурових плитах із зображенням тугри (персональний знак правителя, що містить його ім'я і титул) і квітів: «Зусиллями хана Мухаммада Рашида Аміна побудована фортеця Ізмаїл, рік 1209/1794 р.». Плити автор статті виявив у фондах Національного музейного комплексу «Молдова» в румунських Яссах. Спочатку в фортеці Ізмаїл знаходилося чотири плити, по одній на Хотинських, Кілійський, Бендерської і Цареградських воротах[2].

Саме ця фортеця видна сьогодні в рельєфі місцевості Ізмаїлу. Інженери скоротили розміри її території, прибравши східний сектор за Леб’яжою канавкою (Нова фортеця).

Сьогодні на території колишньої Ізмаїльської фортеці знаходиться дві церкви: Успенська та Миколаївська, які традиційно датуються

Зобр. №1. Журнал «Краєзнавство», 2015. – Ч. 1–2.png
План Ізмаїлу 1771 р.
  1. Hitzel F. François Kauffer (1751?–1801), ingénieur-cartographe français au service de Selim III // The seventh book of History of Science sources and researches. Research Centre for Islamic History: Art and Culture. – 2000. – Р. 240.
  2. Российский государственный военно-исторический архив, ф. 349, оп. 13, спр. 1119.