зар Стодоля« часто на сцені. Згадують про це Е. Олесницький і А. Барвінський у своїх споминах з Тернополя. Перший виступ Кропивницького в Тернополі був у Шевченковім »Назарі Стодолі«, де він грав Хому Кичатого, та вже слідуючого дня повторено »Назаря« з Кропивницьким в титуловій ролі, а Кичатим був Гриневецький. За-для Кропивницького давано тоді »Назаря« кілька разів.[1] З Тернополя від’їхав театр у Борщів, опісля відвідав Улашківці, Снятин і Кіцмань. Там всюди йшов »Назар« з Кропивницьким.
В р. 1881 Бачинський (в-третє) за своєї дирекції обновлює »Назаря Стодолю«. З того часу вже лише заблукується він на сцену чи то в днях Шевченкових роковин, чи для попису довше або коротше гостюючих у нас придніпрянських акторів (Касиненко, Садовський, Шевченко). — З галицьких акторів був гарним Назарем Лесь Курбас. Ще в р. 1920 виставлено Шевченкову драму з належним пієтизмом, добре приготовлену й пишно обставлену. Була це заслуга Миколи Скрипки, що поклав чимало безголосних жертв на престолі українського театрального мистецтва.
Чи був Шевченко драматурґом?
На основі »Назаря Стодолі« російський театральний критик[2] уважає його чудовим лібретистом.
На мою думку, хоч вульканічний характер Шевченкової творчости не дав йому змоги обявити свого таланту в драматичній формі — всеж таки елементи драматурґа видні у нього: в »Назарі Стодолі« і в »Невольнику« і в „Титарі« і »Наймичці« і »Катерині« і »Гайдамаках«.
Не дивно отже що імени Шевченка і його сюжетів чіпалися Чмирев, Панкратов, В. Базаров Губанов, Свєнціцький, Тобілевич, Кропивницький, Черкасенко й инші.
Ні один з них »не здав іспиту«.
Шевченко жде драматичної інсценізації і фільмового сценарія.
Останні часи визначаються збільшеним інтересом української науки до питань з обсягу Шевченкознавства. Провадиться конкретна наукова робота над дорогоцінною поетичною спадщиною поета, над його біоґрафією, над виясненням впливів на Шевченка і самого Шевченка, над характеристикою його епохи і т. д. Але, на жаль, праця та провадиться без жадного пляну, неорґанізовано і, можна сказати, по-аматорськи. Досі українське громадянство, і особливо люде науки, не спромоглися заснувати спеціяльної інституції чи, принаймні, хоча б науковий періодичний орґан, яка чи який би координували ту приватну роботу, керували нею, а головне, випрацювали би певний плян її. Спроби, які по нинішній день були, не вивели цього питання на ясний шлях. Нарешті їм бракує авторітетности і… пляну.
В низці тих випадкових праць що-найменше знаходимо уваги присвяченої такому основному й необхідному для наукових студій питанню, як науково-критичне видання творів Т. Г. Шевченка і особливо його »Кобзаря«. Тимчасом без науково-критичного видання »Кобзаря« неможлива жадна наукова праця над ним. А знову таке видання неможливе без ясно й детально накреслених наукових засад, які необхідно треба додержати, щоби нарешті мати нам »Кобзаря« таки самого Тараса Шевченка, а не того чи иншого видавця чи редактора його.
Що правда, питання це поставив не сьогодняшній день, але йому належить ота настирливість і конечність, той маштаб та засоби до його розвязання, які, безперечно, і не снилися ще вчорашньому дневі. Тимчасом робота минулого часу, ота історія цього питання, повинна бути також предметом наукових студій, предметом досліду, щоби тим легче й правдивіше можна було поставити і розвязати проблему науково-критичного видання »Кобзаря« — сьогодня.
Завдавши собі мету — начеркнути оту історію науково-критичного видання »Кобзаря« Т. Шевченка, що в наших еміґрантських умовах не є легким до виконання, ми зібрали не вичерпуюче-повну, але можливо повну бібліоґрафію питання і бажаємо оце поділитись наслідком нашої роботи, щоби полегшити працю кожному, хто б зацікавився тим питанням, та увільнити його від цієї чорної, підготовчої, але необхідної роботи.
За час з 1867 року, коли одночасно і на Великій Україні і в Галичині були перші спроби кодифікації поетичної продукції нашого великого поета, і по нинішній день, це б то за довгих 58 років, написано на цю тему не так то й багато — всього якась сотня номерів, що так чи інак торкається нашого питання. За браком місця ми не зможемо тут подати того всього матеріалу, а натомісць подамо в хронольоґичному порядкові лише праці тих авторів, які можуть утворити перед дослідником образ певної еволюції питання про науково-критичне видання »Кобзаря« Т. Шевченка в український літературі. Починаємо з 1867 року.
