авторитет офіційного представника штучними засобами. Щоб уникнути конфліктів надалі, так поміж дипломатичним агентом та колонією, як і серед самих колоністів, що може дати зовсім непередбачені наслідки, я вважаю за необхідне, так або інакше, відкликати Орлова. Я про це й просив у своїй першій телеграмі. Я не думав, щоб це заперечувало вашому твердженню про необхідність суворої централізації закордонного представництва. Я висловлююсь лише за заміну одного агента центрального уряду іншим, таким, що згідно з вимогами політичного моменту, міг би репрезентувати державний інтерес, що спирався б на співчуття та допомогу так російської колонії в Урзі, як і громадських організацій сусіднього Сибіру, що з ним Монголія щільно звязана економічно. Присутність торговельного агенту Болабана, що втратив кредит у російській колонії, зовсім неприпустима[1] і вносить розбрат і самочинне втручання. За тими останніми відомостями, що я маю, не буде тактовно посилати в Ургу і Лавдовського[2]. Вважаючи на такі ускладнення та двозначне поводження деяких осіб[3], рішуче треба командирувати уповноважену особу. Найбільш відповідним для цього є Дудукалов, що стоїть на чолі Монгольської експедиції бувшої Козлова. Дудукалов тепер перебуває в Петрограді в міністерстві земельних справ“ — все ж таки настоює Салтиков.
Гадаємо, що звіт комісара не переконав міністра. Дипломати-консули залишилися на своїх місцях. До повсталих російських колоній в Монголії приєднався й Кобдо. Таке саме пояснення, як і те, що було надіслане 8 травня до Улясутайського виконавчого комітету, міністр закордонних справ шле й виконавчому комітетові в Кобдо[4]. Ми маємо, справжнє шумування в російських колоніях у Хіні та в межах Монголії; неспокійно в Кульджі. І туди з Петрограду летить телеграма від міністерства закордонних справ, з застереженням від „революційних захоплень“. Міністр
