інституту присяжних засідателів; 9) опрацьовувати тимчасові правила та видати обов'язкові постанови, що забезпечували б доведення до кінця завдань намічених в попередніх засіданнях“[1].
Надавши комітету функції громадської влади, загальні збори громадян називають повноваження комітету „владою“. „За неправильні вчинки та зловживання владою[2] 2) виконавчий комітет у цілому, так і окремі його члени відповідають перед законом та загальними зборами“, так написано в п. VI наказу.
Положення наказу досить ясні. Згідно з ними, виконавчий комітет є органом місцевого самоврядування з широкими адміністративними функціями. Але, не зважаючи на всю ясність наказу, все ж таки в головах робітників місцевих громадських організацій панує безладдя в питанні, як розмежувати компентенції консула та виконавчого комітету. Наприклад, надсилаючи цього наказу до відому Іркутському виконавчому комітетові, Ургінський виконавчий комітет пояснює: „Російське генеральне консульство відає лише справами дипломатичного, судового та адміністративного характеру. А тому, просимо вас (Ірк. вик. к-т. А. Г.) в усіх питаннях внутрішньою розпорядку, що торкатимуться громадян Урги, звертатися до виконавчого комітету російських громадян, що живут в Урзі“[3]. Що треба розуміти „справами внутрішнього розпорядку?“ І чи адміністративні питання є цілком у віданні генерального консульства?
З другого боку, помітна рішуча тенденція агентів тимчасового уряду та його самого позбавити виконавчі комітети характеру громадської влади. Погляд міністра закордонних справ на компетенцію виконавчих комітетів ми маємо в цитованих нами телеграмах до виконавчого комітету в Улясутаї. Ми бачили, що міністр виконавчим комітетам визначає ролю заступника потреб колонії та її інтересів „перед владою“. Найяскравіше в цьому питанню визначена позиція уряду, що її обстоює міністр у своїй телеграмі за 10 червня до російського консула в Кульджі. В цій телеграмі міністр просить консула широко оповістити російське населення
