Т. ГЛЕЙЗЕР.
Доповідач докладно оповів про сучасний стан Палестіни з боку географічного, економічного та політично-правового.
Палестіна, що займає вузьку смугу Середземного моря, обмежена територіяльно кордонами штучно утворених на місці зруйнованої Турецької Імперії — державних формувань. Вона тепер є об'єктом збільшеної уваги міжнароднього імперіялізма, головне, англійського, що прагне до стратегічного захоплення цієї країни, яка лежить на шляху транзитного звязку поміж окремими частинами Британської Імперії.
На обширі 9000 кв. міль Палестіна географічно поділяється на три частині: південну — Іудею, середню — Самарію і північну — Галілею.
Клімат Палестіни субтропічний, середземноморський і протягом року різко поділяється на два періоди: жарке літо без дощів, з квітня до жовтня і не дуже холодна осінь з частими дощами, з жовтня до квітня.
Маючи мандат на керування Палестіною, Англія прагне до переведення в життя основних принципів політики Бальфура, що висловлені в його декларації, й ведуть до розшарування населення на дві ворожі сторони, щоб легче було втягнути країну в орбіту свого економічного впливу. Для цього англійський уряд всіляко допомагає спробам сіоністів утворити в Палестіні національний захист для єврейського народу. Вказана політика визначає весь темп і напрямок господарчого розвитку Палестіни за останні роки.
До війни Палестіна, що була частиною Отаманської держави, мала не значною мірою розвинену промисловість і торгівлю, так зовнішню, як і внутрішню. Аграрний характер країни обумовлював собою наявність таких основних галузів економіки країни, як розведення хлібних культур, винограду, виробництво вина, розведення помаранчових дерев, скотарство та інш.
