| Культури | Площа | Кількість дерев | |
|---|---|---|---|
| Гектари | % на 100 пашні | ||
| Виноград | 500.000 | 8 | — |
| Грецькі, волоськ. горіхи | 200.000 | 3 | 6.400.000 |
| Оливкові дерева | 175.000 | 3 | 15.000.000 |
| Шовковиця (тутові) | 130.000 | 2 | 6.000.000 |
| Інжир | 120.000 | 2 | 6.410.000 |
| Яблука, груші, сливи | 105.000 | 1 | 5.400.000 |
| Абрикоси | 100.000 | 1 | 4.000.000 |
| Інші | 50.000 | — | — |
м. м. Смірни, Айвалика та в численних інших пунктах, по узбережжі Мармурового моря (Ізмідська затока), по течії Кізіл-Ірмака (Ангора), в районі Трабезонд-Ризе-Сюрмене, в Діарбекірському вілаєті, в Токаті, Амазії, Кайсаріє[1]. Оливні, масличні гайки культивується переважно в Західній Анатолії в районах м. м. Айдіна, Айвалика, Кюрлука, Едреміда та по узбережжі Мармурового моря[2]. Кавові деревця на півдні Туреччини дають гарні врожаї чудового „мокко“, яке вживається майже все виключно на місці.
Цитринові й померанчові гайки розповсюджені по узбережжях — в Аданській низині, в околицях м. Адалії, м. Мерсини, м. Паяс та в районах м. м. Ризе й Сюрмене[3]. Туреччина переважно продукує померанчі, в той час, коли цитрину иноді навіть імпортується з Італії та Сірії. Найбільшої слави своїми померанчами зажила місцевість Дорт-Іол, що залягає по узбережжі Іскандерун — затоки майже на кордоні з Сірією. Врожаї померанчів отакі:[4]
| 1913 | 60 | млн. | штук. |
| 1914 | 100 | „ | „ |
| 1923 | 28 | „ | „ |
| 1924 | 38 | „ | „ |
