Перейти до вмісту

Сторінка:Журнал «Східний світ», 1927. – № 1.djvu/70

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

На першому місці серед добувальної промисловости стоїть кам'яновугільна. Здобування кам'яного вугілля переводиться в районі Ереглі, Зонголдак, Амасра, Козлу в 12 великих руднях та 128 шахтах[1]. Цей район охоплює площу до 5.000 кв. клм.[2]. Могутні шари доброго кам'яного вугілля лежать не дуже глибоко, а иноді навіть виходять на поверхню. Всенький басейн прилягає до Чорноморського узбережжя, на протязі 130 клм. і порт Зонголдак, що спеціяльно збудований для експорту вугілля, знаходиться у віддаленні від центру Туреччини — Стамбулу на 20-22 годин морської подорожи. Всі ці обставини роблять здобування кам'яного вугілля надзвичайно цінною та важливою галуззю турецької промисловости. Коли ще додати, що з загальної кількости турецького пролетаріяту (близько 31 тисячі), 10 тисяч — майже одна третина — припадає на гірників (вуглекопів), то питома вага турецької кам'яновугільної промисловости в загальній системі буде ще більш зрозуміла[3]. Нарешті, зазначимо, що Ереглі-Зонголдакський басейн поки що є майже єдине джерело мінерального палива Туреччини, з якого іде постачання всієї флоти, державних підприємств та взагалі всенької турецької промисловости.

На додаток до опису Ереглі-Зонголдакського кам'яновугільного району наведемо отакі таблиці (а) і (б)[4].

а) Здобування кам'яного вугілля.
Роки Тонни
1881 70.997
1888 109.409
1892 168.727
1896 166.170
1900 390.428
1904 518.874,80
1905 592.874,80
1906 610.400,20
1907 625.000
1911 750.000
б) Здобування коксу
Роки Тонни
1900 29.890
1904 36.223,50
1905 33.162,79
1906 29.764,49
1907 20.000
  1. Инал Бутаев. — „Проблемы Турции“. 1925, стор. 94.
  2. Н. Корсун. — „Турция", 1923, стор. 44.
  3. Инал Бутаев. — „Проблемы Турции“, 1925, стор. 100-101.
  4. Prof. Frech — „Mineralschätze und Bergbau in der asiatischen Türkei", стор. 76-77.