чужоземний капітал блокує тільки береги Китаю та організовує в країні одні військові генеральські угрупування за одними й веде боротьбу з національно-революційним рухом через них. Ватажки цих групувань — Чжан-цзо-лін, У-пей-фу, Чжан-цзун-чан, Сун-чуан-фан і інші орудують на кошти й на озброєння Япанії, Англії та Америки. Цих же генералів підтримує й китайська велика промисловість і торговельна буржуазія, що грає таку саму контрреволюційну ролю, як і чужоземні капіталісти, бо вона жахається вже втрати свого майна.
Велика китайська буржуазія брала участь в національних демонстраціях раніш, коли робітники ще провадили бойкоти проти чужоземних капіталістів, коли ж китайські робітники розгорнули перші страйки проти експлоататорів взагалі, велика китайська буржуазія не тільки одсахнулася, але й брала найактивнішу участь в військовому втихомиренню страйкарів через своїх ставлеників У-пей-фу та інш. генералів.
Сподіватися на який-будь блок з китайською буржуазією китайським революціонерам вже не доводиться. Це вже минулося. Інтереси чужоземних і китайських великих капіталістів сьогодні вже єдині.
Велика буржуазія Китаю готова використати національно-революційний рух в своїх цілях. І молодому кантонському урядові треба бути на сторожі, щоб праві гомінданівці в дальшому не просунулися в їхні ряди.
В таборі контр-революції, натурально, крім великої промислової та торговельної буржуазії, є також стара бюрократія часів імперії, генерали, лихварі та частина люмпен-пролетаріяту, якого наймали капіталісти для своїх таємних справ.
Пануючим організатором всього контр-революційного табору є міжнародній капітал — імперіялізм, що не бажає розлучитися ані з своїми привілеями, ані з просторим ринком та з полем експлоатації в Китаї. Такий є табор контр-революції.
Тепер розгляньмо, які ж сили знаходяться у революційнім таборі? Хто є спільником китайського пролетаріяту в його визвольній боротьбі?
Сам індустріяльний пролетаріят має нині біля 2 ½ мільйонів, головним чином, в таких центрах, як Шанхай, Кантон,
