Проф. А. ГЛАДСТЕРН
1. Засада, що панує в европейсько-американській науці міжнароднього права, це: „Міжнароднє право — культурне з'явище, продукт европейської цивілізації (у де-яких „европейсько-христіянської цивілізації)“.
Ця засада веде до того, що „нецивілізовані держави“ ставиться за межі „родини рівноправних народів“, инакше кажучи, їх вважають за нерівноправних суб'єктів міжнароднього права.
До „нецивілізованих“ держав значна частина европейсько-американської науки міжнароднього права прилучає Китай.
2. Вчені міжнародники виправдують пристосування до Китаю окремого режиму тим, що існує, мовляв „глибока прірва“ між европейською та китайською цивілізаціями, що не дає Китаю засвоювати засади европейської цивілізації, що на них ґрунтується европейсько-американське міжнароднє право („низький рівень культури“, „властивості національного характеру“ то-що, Фошиль, Бонфис, Лоример та др.).
З. Згідно з пануючою думкою европейсько-американської науки міжнароднього права, несхожість культур робить неможливою взаємність у правних відносинах, цієї підвалини рівноправних міжнародніх зносин. Звідси висновок: засади взаємности та рівности не пристосовується у відносинах між „цивілізованими“ та „нецивілізованими“ державами, а в тому числі між Китаєм та чужоземними державами. У відносинах з „нецивілізованими“ державами, мовляв, обов'язкові не загальні засади міжнароднього права, а лише ті норми, що виникають з конкретних, складених з ними угод (договорів).
4. З цього погляду-европейсько-американська наука міжнароднього права виправдує нерівноправні договори з Китаєм, інститут екстериторіяльности чужоземців в Китаю, позбавлення Китаю митньої автономії та инші обмеження суверенітету Китая.
