П. ЛОЗІЄВ
„Говорят, что персы из всех своих поэтов, за пять столетий, признали достойными только семерых; а ведь и среди прочих, забракованных ими, многие будут почище меня“ — так висловився Гете.
До складу цих то поетів перського Пантеону, насправді значно ширшого, ніж думав і Гете і Хаммер, треба, по справедливості, однести Омара Хейяма, поета-філософа, вільнодумця.
Повне ім'я поета — Абдуль Фатах'Омар ібн Ібрагім аль Хейям (аль Хейямі[1]). Призвисько „Хейям“ (аль Хейямі) він здобув собі, можливо, як нащадок одного з багатьох нішапурських кустарів, що самі тчуть і самі ж продають палатки[2]. Паралель вбачаємо у нас в таких призвиськах, як „Броварник“, „Шкляр“, „Римар“, „Гайдамака“ то що. Ці призвиська належать їх носіям тільки, як спадщина (переважно), і давно вже не мають характеру покажчика фаху в сучасному[3].
- ↑ Хакані Шірванський (помер 595 р. Г.-1198 р.) в одній зі своїх касид дає й такі ще імення поетові: „Омар бен Осман, він же Омар Хейямі, Омар бен Хаттаб“… (Гафф, „Хрестоматия персидск. литературы“, ч. II., стор. 199).
- ↑ „Палатка“ по арабському — „хейме“; „хейям“ — „ткач палаток“.
- ↑ Гарсе де Тасі в своїй невеличкій розвідці „Note sur les Rubaiat de'Omar Khajam“ (Journal Asiatique 1857 р. т. IX, стор. 548—554) вважає, що тахаллус Омара показує його ремісництво, як це ми бачимо на прикладі відомого середньоазійського містика, патрона Бухари, Ходжи Беха-уд-діна-шаха (1318—1389), сучасника Тімурова. Шейх Беха-уд-дін засвоїв своє прізвище „накшібенді“ через те, що в молодечі літа був ткачем кольорових матерій для костюмів („Катаган и Бадахшан — Бурхан-уд-дин-хан и Кушкехи.“ Ташкент, 1926, стор. 215, примітка). Теж саме бачимо на прикладі Хейяма з Бірженду, що має призвисько замісць ім'я в наслідок того, що заробляв свій хліб шитвом якраз палаток. Але думка про ремісництво поетове в зрілих літах дуже сумнівна через те, що тоді у нього була вже від Нізамольмолька пенсія, а в молодих роках він мусив займатись наукою, без чого зрозуміло, він не дістав би такої
