Перейти до вмісту

Сторінка:Журнал «Східний світ», 1928. – № 1 (2).djvu/250

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Ми не знаємо дитинства поета. Звістка про дружбу поетову з Нізамольмольком Туським (знаменитим везірем Алп-Арслана, а потім Мелік-Шаха), та Хассаном Саббахом, а по другій версії навіть з Моканною, відомим середньо-азійським „пророком під білою запоною“[1], як відомо, повний анахронізмів, апокриф[2].

Ми не знаємо, хто був у поета за навчителя, але, певний історичний факт, — його призначення на високий пост астронома султанської обсерваторії в Мерві[3] (1074—1075) самим султаном Джеляль-ед-діном Мелік-Шахом (1072—1092), а ще точніш — знаменита реформа мусульманського календаря (1079[4]), переведена поетом, свідчить, що школа у Хейяма була добра[5]. Відома також роля Нішапура в X—XI вв.,

  1. ↑ „Персидская новелла о Мир-Али-Шире-Неваи“ — А. А. Семенов, Бюллетень Ср. Яз. Гос. У-та № 13, 1926, Ташкент, стор. 177; про Моканну — „La Bibliothèque Orientale d'Herbelot“ стор. 589.; теж „Россия“ т. XIX, „Истор.“, 642; „История культурной жизни Туркестана“ В. Бартольд, Л. 1927, стор. 45.
  2. ↑ В. А. Жуковский, „Омар Хейям и странствующие четверостишия“. А. Христенсен. „Recherches sur les Rob.“. стор. 11—12, 15—16. Nicolas J. „Les Quatrains de'Omar Kh.“ стор. VI — XIII. А. Кримский „История Персии“ т. 1, в. 4, стор. 562—565.
  3. ↑ В журналі „L'Astronomie“, травень, 1925, стор. 225 в статті: „Omar Khayyam, poète astronome“ П. Сале читаємо, що О. Хейяма було призначено на завідувача обсерваторією в Київі (sic). Я добачаю тут прикрий невиправлений ляпсус набирача. Стаття П. Сале в дуже вкороченому вигляді уміщена також в „Popular Astronomy“ за 1926 р. лютий м.
  4. ↑ В. А. Жуковский, „Омар Хейям и странствующие четверостишия“. А. Крымский, „История Персии и ее литературы“, Москва, т. I, в. 4, стор. 567. А. Христенсен „Rech. sur les Rob. de О. К.“ стор. 14-15.
  5. ↑ Ця реформа відома в історії під назвою „Джелляледдінової“. Одміна цієї ери од нашого числення полягає в тому, що вісокосний рік за нею припадає тільки на кожні 5 років, а не на 4, як у нас. Далі наводжу текстуально з розділу IX статті Катанова Н. Ф. „Восточная хронология“ („Известия С. В. Археологического и Етнографического Института в г. Казани“ т. I, 1920, ст. 212): — „По словам историков Кутбу'д-дина, Шах-Кульджия и Улуг-Бека в седьмой год царствования упомянутого великого Сельджукидского Султана (Джеляль-ед-дина Абуль-Фатиха Мелик-Шаха) составлена была из 8 математиков комиссия для обсуждения вопроса о введений нового летосчисления. В числе этих 8 лиц был и астроном Омар бну Ибрагим аль-Хайям, умерший 1122 году по Р. Х. В честь Султана эта эра была названа „Тарихи Джелялий“ или „Тарихи-Султаній“. Восточные историки начинают эту эру с 10 числа Рамазана 471 г. г., или 19-го числа месяца
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Журнал_«Східний_світ»,_1928._–_№_1_(2).djvu/250&oldid=945812