250 духовного учня Хейяма[1], не мучать Хейямові сумніви; на все він дивиться зі скептичним посміхом старого, що вже прожив своє і склав ціну решті свого життя. Світлою радістю віє од кожної його строфи й найядовитіші напади свої на адресу Ісламу він робить без ніякісінької злоби, все з тією ж лукавою усмішкою[2].
Коли Хейям свого часу рятував своє життя покутним хаджем та щоденним одвідуванням мечету, то 150 років по смерті поета його єретичні вільнодумні думки зробились остільки звичайним явищем в громаді, що з'явився цілком легально навіть такий твір, як „Дестур-наме“ Нізарія, твори Тадж-Тулана, одвертий виклик всьому правірному Ісламу,[3] або, вірші Молли-Зохеф-е-Алі-йе-Корранія. Вважаючи на оригінальність думки останнього та для порівнення розвитку протесту я наводжу тут в уривках записане Ю. Н. Марром в Персії р. 1926[4]:
„Ты — творец. Ты создал семьдесят два народа и с каждым из них ты в ссоре.
Ты нашел предлог, чтобы Изгнать Адама, но если пшеница[5] не годилась, зачем было сеять в раю ее.
Если садовник вкусит от плодов твоего сада, ты забы- ваеш о Воре[6] и нападаеш на садовника.
Сколько ты истратил, чтобы насадить райский сад. Клянусь Кораном, туда никто не заглянет.
В Коране твоем я прочитал стих „Обманули“[7], и протестую. Боюсь, что ты отречешься от этого стиха.
|
|
|
|
Босые, с непокрытой головой, бродят твои рабы с голодным брюхом. Хорошо содержишь ты своих слуг.
- ↑ „Восточный Сборник“ Лнг — 1925, стор. 46. „Дестур-Наме“ Нізарія. Бертельс Е.
- ↑ Теж саме стор. 47-104.
- ↑ Доклады Ак. Н. СССР 1926 р. стор., 139 — Бертельс Е. — „Четверостишия шейха Маджд-ад-дина Багдади“.
- ↑ Доклады Ак. Н. СССР № 3, 1927 р. стор. 53-58 Ю. Н. Марр. „Образцы бахтиарской литературы“.
- ↑ Пшениця — Адам поїв її і за це був вигнаний з раю.
- ↑ Вор — д'явол, що заліз у рай.
- ↑ Айят Корану „Обманули“: „Обманули, и обманул господь и господь превыше всех обманщиков“.
