|
|
Едим мы по кусочку и воздаем тебе хвалу, а ты — доброго тебе здоровья — еще придираешся к нам[1].
|
|
Все, что ты нам дал, останется тебе, поистине, ты препираешся из-за двух-трех аршин материи на саван“.
Нам не відомо, які робайяти писав Омар Хейям до свого хаджа, які після нього. Можна думати, що більш гарячі, більш одверті й різкі якраз і належать першому періодові „волі“ поета[2]. Але й тут важко щось певне сказати. Як відомо, під хейямовим ім'ям ходять багато чотирьохрядкових віршів т. зв. „мандрівного“ типу, що повстали вже пізніше або раніш од Хейяма[1]. Нема до того ж і певного списку його робайятів. Найстаріші з них мають переважно кількість віршів меншу од пізніших ізводів і це дає можливість, більш-менш, усталити авторство того чи иншого вірша, дає змогу до деякої міри спокійно ставити запитання над тими нашаруваннями, що їх констатуємо в списках пізніших[3].
Коли взяти на увагу те, що на плагіят, по сучасному кажучи, віршів поети Сходу дивились у ті часи инакше[4], що часто-густо той чи инший вірш поета механічно дописувався самим
- ↑ 1,0 1,1 А. Кримский „Перський театр“ 1925 р. Додаток III; В. Жуковский — „Омар Хейям и странствующие четверостишия“ — стор. 347.; „Доклады РАН — Лнг — 1924 р. апрель — июнь, Е. Бертельс“ „Четверостишия шейха Неджм-ед-дина Кубра“, стор. 38.
- ↑ М. Пікерінг вбачає в робайятах поета драму його життя. Тому він поділяє їх по характеру на З періоди: епікуреїзм, скептицизм та містицизм (National Review, 1890). Такий поділ ще раніш подав Фітцджеролд (1859 р.), коли він вперше ще знайомив широку людність з творчістю Омара Хейяма. Але, зважаючи на те, що О. Х., як відомо, був щирий послідовник ібн-Сіни та грецької філософії, до того ж невідомо зовсім, які робайяти належать саме самому Хейямові, гадаю передчасним так різко ділити все поетове життя на підставі непевних робайятів на такі періоди. Про філософські симпатії О. Х. дивись у І. Ліпперта (Лейпціг, 1913, стор. 243-244) в його „Таріх-аль-хукама“ Джемаль-ед-дін- Абу-Хасан Алі-Юсуф-уль-Кіфті.
- ↑ Гарсен де Сасі в „Note sur le Roba'yat de'Omar Khaiyam“, Journal Asiatique (1857 р.) т. IX, стор. 549, визначає цифру робайятів, що належать О. Х. до 500.
- ↑ А. Христенсен „Rech. sur les Rob.“ стор. 31-35; Са'аді в кінцевому слові до „Гюлестану“ в особливу заслугу собі ставить оригінальність свого твору, підкреслюючи нахил до плагіяту серед своїх сучасників поетів. В одному місці Гюлестану він каже так: „своє власне заштопане
