філії на її урочистих зборах блискучою академічною промовою (15/V — 1927 р.), що її було присвячено генезі та аналізові нової турецької конструкції. Але промова ця була останнім науковим виступом Олексія Яковлевича. Напружена невпинна праця підірвала сили навіть такого з зовнішнього вигляду багатиря, як О. Я. Несподіване сердечне захворування привело до трагічного кінця: 7 липня зранку О. Я. ще працював в Інституті, а о 6-й годині його вже не стало. Українська наука й громадянство втратили одного зі своїх талановитих і завжди молодих думкою діячів; у лавах сходознавців утворилася прогалина, робітники старшої генерації втратили шановного товариша, робітники молодшої — чутливого, уважного і авторитетного вчителя.
На могилі О. Я. від імени ВУНАС промовляв автор цих рядків; оголошено також було телеграму Правління ВУНАС: „Вся українська сім'я сходознавців сумує за втратою Олексія Яковлевича. Правління ВУНАС висловлює глибоке співчуття родині Олексія Яковлевича й одеським товаришам-сходознавцям“.
