акула. Складу ША не визначено, бо хінське письмо вважає на зорове сприяння.
Тому що в цьому ідеографі родова частка є риба, то й весь ідеограф визнача якусь рибу, а як серед риб назва акула має в собі звуковий склад ТО („шаТО“), отже й весь ідеограф має визначати акула.
Чимало єрогліфів з часом загубили своє первісне значіння і правлять тепер лише за фонетичні означники.
За таким ото „принципом“ у хінському письмі дотепер утворено біля 50000 ідеографів. І далекосхідні азійці вва жають цю систему письма за легкочитальну й універсальну.
Отже, яка взаємозалежність межи хінськими звуковою та писаною мовами?
Хоч хінська усна мова й багата на звуки, але її письмо, через складність письмових знаків, звичайно намагалася визначати розуміння по змозі одним знаком, що фонетично відповідав одному ж і складові (кореневі). Хоч як комбінуючи лад і кількість звуків у складі, утворюючи й двоскладові, зрідка більшескладові слова, все ж постало у мові сила омонімів і фонетичний діяпазон її (кількість звукоскладових комбінацій) невеликий, напр., у пекінському діялекті 450 складів.
Цього досить у щоденному вжиткові людности. Аджеж доведено, що, напр., англійський робітник вживає пересічно всього 500—600 слів. А інтелігентські кола в Хіні велико використали можливості письма, культивуючу чим дуж „єрогліфічну“ мову. З того постали провалля межи усною загальнонародньою та книжковою мовами велика путанина і зросла до такої міри, аж навколо цієї справи з початком цього сторіччя знялася завзята боротьба.
Ось кілька прикладів-пояснень:
1) Склад „Сінь“ і комбінації з ним в усній мові:
| Односкладові | Сінь | серце |
| Двоскладові | Сінь-ді | новий |
| чай-сінь | паливо | |
| Сінь-ку | попрацювати | |
| і т. ін. |
Усно, вухом (і в літерній транскрипції) слова ці розрізнити можливо. В письмі на кожне з їх є також і окремий знак; але вже читати всі ті знаки слід лише одним складом Сінь.
