Перейти до вмісту

Сторінка:Журнал «Східний світ», 1928. – № 5 (6).djvu/290

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

У дев'ятому числі журналу ми читаємо надзвичайно цікаву статтю про роботу Східньо-Хінської залізниці за останні 4 роки (З жовтня 1924 р. — З жовтня 1928 року). Чотири роки тому було здійснено нарешті Пекінську й Мукденську угоду про Півн.-Хінську залізницю, що уклав СРСР з центральним урядом Хіни, а потім з автономним урядом трьох східніх провінцій, й з 3-го жовтня 1924 року С.-Х. З. перейшла до спільного радянсько-хінського управління. Ми всі добре знаємо, скільки прийшлося перемогти різних перешкод та труднощів, поки було остаточно уреґульовано й оформлено справу з С.-Х. З. В якому ж стані є тепер ця залізниця? Наведені у статті офіційні статистичні відомості свідчать, що роботу С.-Х. З. цілком налагоджено, й вона успішно розвивається далі. Перевозка вантажів збільшилася за цей час на 57%, а пасажірів, замість 2319 тисяч осіб у 1924/25 р., перевезено 1927—28 р. 4988 тис. осіб. Значно поліпшено вагоновий парк. У звязку із розвитком роботи збільшилося число робітників і службовців на залізниці (у статті, на жаль, що до останнього питання не подано жодних статистичних відомостей). Досягнення в роботі залізниці дозволили правлінню значно збільшити зарплатню робітникам і службовцям (у середньому 30%).

З інших статтів головну увагу звертає на себе стаття „Китайские рабочие в порту Дайрен“. У Дайрені (до 1905 року російський порт Дальній) у порті працює коло 15000 вантажників. Всі портові роботи виконує Т-во Фукусіо-Кванкі-Кайся. Ніхто в Дайрені; крім цього Т-ва, на території порту ніяких робіт провадити не може, й фактично портові роботи у Дайрені монополізовані. Це товариство безпосередньо зв'язано з Південно-Манчжурською залізницею, а тому й з японським урядом. Таким чином, Т-во є організація наполовину урядова. В яких же умовах там працюють хінські вантажники? Робочий день фактично триває від 13 до 14 годин на добу. Заробіток 2 карб. на день — це є максимум. Охорони праці нема, й число нещасних випадків надзвичайно велике. Так, за 1927 рік офіційна статистика амбулаторії у Дайрені подає нам цифру 1320 нещасних випадків. Покалічений робітник, що втратив працездатність, ніякої пенсії, зрозуміло, не одержує. Т-во Фукусіо-Кванкі-Кайся обмежується в таких випадках виданням покаліченому невеличкої грошевої суми (найбільш 200 сяоянів) залежно від ступеня покалічености та дає гроші на подорож додому. Це й все. Про якесь соціяльне страхування робітників там нема й мови.

До числа дев'ятого журналу додається ще: Загальний нарис з географії та етнографії Східньої Нзії — проф. Є. М. Чепурківського, Риси з народнього побуту Хіни — І. Г. Баранова, Імпортовий тариф Японії — у перекладі В. С Маліцького.

М. Спаський

Rubáiyát de Omar Kháyyám (de Naishápúr). — Illustrations de Edmond Dulac; l'édition d'art H. Piazza, Paris.

Ім'я Омара Хейяма, поета, філософа, ученого і вільнодумця, раз-у-раз притягає до себе увагу широких кіл суспільства. І це цілком зрозуміло тому, що О. Хейям за правом посідає не абияке місце серед вінчаних