hito towaba: |
Ти відповідь дай: |
На стор. 22, закінчуючи розділ про нецке, сказано про квітку сливи те, що стосується до вишневої квітки, й треба догадуватись, яке відношення має слива до нецке, як і „священні кури“ на стор. 20.
Взагалі переклад назов сюжетів „нецке“ часто неправильний. На стор. 6 „ман-ю“ перекладено „рижевий коржик“, а справді „ман-ю“ визнача: „подорож, об'їзд“. Подорожні брали на харч у дорогу коржі з рижу, й рижевий корж став за емблему подорожі й за сюжет до нецке. Тут помилка могла статися і з вини німецького тексту, де замість „Rundreise“ (кругова подорож, об'їзд) було надруковано: „Rundreis“ (круглий риж, рижовий коржик), або ж перекладач сплутав ці два слова. Через рядок сказано: „бута“ — кнопка; кнопка по-япанськи власне й є „нецке“, або „ботан“ (співзвучно з „бута“), а „бута“ окремо визначає „свиня“ а в складних словах, як тут, іще й „покришка“, „кагамі“ зн. „свічадо“, отже: „кагамі бута“ є „покришка на свічадо“. Міт про богиню Аматерасу (стор. 8) каже, що її виманили з печери не тільки танки богині Удзуме, а головне обіцянка інших богів показати їй таку ж красиву жінку, як вона сама, т.-т. відбиток обличчя самої Аматерасу у свічаді, про яке вона доти не чула. Відтоді свічадо стало клейнодом імператорської влади, бо імператорів вважається за прямих нащадків Аматерасу. Взагалі в Япанії свічадо було колись священною й коштовною річчю, робилося з полірованого металу, і, щоб не подряпати його, до нього приробляли покришку, звичайно художнього виробу, і вона стало сюжетом до „нецке“.
Слово „нетцке“ (правильно: „нецке“) не „прикріплять“, а „прикріплення“.
Слово „сакі“ (стор. 8) означає „мис“, „кінець“, а горілка з рижу є „саке“.
„Учива“ (стор. 10) не стільки „військове“ віяло, як „кругле“, „нескладне“.
„Райден“ (стор. 12) визнача „грім“ (рай) і „блискавка“ (ден).
Багато всяких інших неточностей і неув'язок. Напр., що то за династія „Гайян“? (стор. 23). Була епоха „Хейян“ і не в VII віці, а від 792. до 1186 р. Може, тут неправильно передано німецьку назву Hejian (як Гайян замість Хейян)?[1] Там же названо „но“: 1) драма, 2) музична пантоміма, 3) музична драма, а справді „но“ є лірична драма<ref name="p. 296"><ref>. На стор. 29: не кожний стоп бронзи та срібла зветься „сшибунчи“ („си- бунтси“ — неправильно), а лише З бронзи на 1 срібла (сшибунчи визнача: одна чверть). На стор. 31 шабля — „котана“, слід „катана“ і т. ін.
Щодо транскрипції япанських слів, то, не чіпаючи проф. Кім, на якого посилається автор брошури, вона часто неправильна, про що вже доводить навіть і сама її непослідовність. „Ебису“ (стор. 11) в німецькій транскрипції (Ebisu) можна прочитати „Ебизу“, але по-япан-
- ↑ K. Florenz. Geschichte der japanischen Litteratur. L. 1906, ст. 125, 370