вою про тимчасове управління Хінською Східньою залізницею“ з 31 травня 1924 р., є „чисте комерційне підприємство“, що належить СРСР[1], Хінському урядові надається право брати участь в правлінні залізниці через осіб, що він висуває на відповідні посади. На управителя дороги призначається громадянина СРСР, на його двох помічників — одного радянського та одного хінського громадянина. До всіх підлеглих служб має бути застосований принцип; де начальник — хінський громадянин, його заступником повинен бути громадянин СРСР і навпаки. Правління залізниці, якому підлягає управитель залізниці, укладається на паритетних підставах, голова правління — хінець, його заступник — радянський громадянин. За винятком ділових залізничо-експлоатаційних питань, що залишаються в віданні управління залізниці, решта питань переходить до розпорядження Хінської влади. Управління у смузі відчуження повертається Хіні. По договору 1896 року, між Хіною і Русько-Китайським Банком, землі, що відійшли до „Товариства залізниці“, залишаються „під виключною і безумовною орудою“ цього Товариства. Певна річ, від цього дуже далеко до визнання за Росією суверенних прав на території вивласнення. Але, згодом, діючи повільно, але зважливо й уперто, російський уряд встановлює свою владу (на словах, звичайно, сувереном залишалася Хіна) в межах цієї території.
Як на ілюстрацію до цього, ми можемо послатися на надзвичайно цікавий „Сборник узаконений и распоряжений по управлению территорией Китайско-Восточной железной дороги“, свого часу не оголошений[2]. Ми знаходимо там чимало „высочайших указов“ в справі управління територією залізниці. Вони характерні навіть своєю мовою: в однім говориться, що „власть пограничного окружного суда распространяется в согласии с уставом уголовного судопроизводства на полосу отчуждения“[3].
- ↑ Цікава вступна частина „Угоди про тимчасове управління Хінсько-Східньої залізниці, складеної у Пекіні 31 травня 1924 року“. Там сказано: „Союз Советских Социалистических Республик и Китайская Республика, признавая взаимно, что поскольку Китайская Восточная железная дорога была построена на капитал, данный Российским Правительством, и сооружена полностью на территории Китая, сказанная дорога является чисто коммерческим предприятием" — і т. д. (Курсив наш).
- ↑ Збірник цей склав поліціймейстер м. Харбіна, фон-Арнольд; надруковано його 1917 року в Харбіні.
- ↑ Див. названий „Сборник“, ст. ст. 865–866. Высоч. Узак. від 29 березня 1916 р.
